Комети здавна привертали увагу людей. Їх нерідко сприймали як передвісників важливих подій і бід, а записи про їх появу можна знайти в письмових джерелах, датованих ще VII століттям до н. е.
Розвиток науки дозволив на порядки розширити наші знання про комети. Однак ще зовсім недавно нам не було відомо головного: який саме вигляд вони мають. Річ у тім, що хоча комети можуть мати досить ефектні хвости протяжністю в десятки, а то й сотні мільйонів кілометрів, їхні ядра зовсім невеликі. Їхній діаметр зазвичай становить лише кілька кілометрів, і при цьому вони оточені світловою завісою, через яку не зможе пробитися навіть найпотужніший телескоп.
Все змінилося завдяки космічним апаратам. На цей момент їм вдалося зазнімкувати шість комет, піднявши завісу таємниці над тим, як влаштовані ці таємничі прибульці з далекого космосу. Розповідаємо про ці комети.
Комета Галлея
Комета Галлея навряд чи потребує додаткового представлення. Це найвідоміша комета в історії, яка раз на 76 років наближається до Сонця. Багато з її візитів збігалися з найважливішими історичними подіями, такими як битва на Каталаунських полях і завоювання Англії норманами. Востаннє вона відвідала внутрішню частину Сонячної системи в 1986 році — і людство підійшло до цієї події у всеозброєнні, відправивши до комети армаду з п’яти космічних апаратів.
Найближче до комети Галлея підібрався європейський зонд Giotto. 14 березня 1986 року він пролетів на відстані 596 км від її ядра, дивом переживши зближення (в нього потрапило кілька частинок, завдавши апарату значної шкоди).
Знімки продемонстрували, що комета Галлея нагадує картоплину і має розміри 15×8×8 км. Попри те, що комети здаються нам дуже яскравими, насправді вони скоріше нагадує не сніжок, а шматок вугілля: комета відбиває лише 4% світла, що падає на неї. Судячи з усього, в ході численних зближень із Сонцем, Галлея втратила більшу частину своїх запасів летких речовин. У момент візиту Giotto лише 10% її поверхні були активні. Через це деякі вчені образно порівняли її з грудкою бруду з вкрапленнями снігу.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194) – Тверда Палітурка
До товаруКомета Бореллі
Другою в історії кометою, ядро якої ми побачили великим планом, стала 19P/Бореллі. Це сталося у 2001 році, коли поруч з нею пролетів зонд Deep Space 1. Мінімальна відстань зближення склала 2170 км.
Виявилося, що ядро комети Бореллі має неправильну форму, що нагадує кеглю. Його розміри становлять 8х4 км. Зонду вдалося зафіксувати різко окреслений струмінь газу, що виривається з-під поверхні комети на висоту близько 60 км у напрямку Сонця. При подальшому наближенні до ядра Deep Space 1 виявив, що цей струмінь складається з трьох окремих струменів, які б’ють з яскравих гладких плям на поверхні ядра. На знімках видно, що вони проходять уздовж осі обертання комети. В кінцевому підсумку це може призвести до її руйнування.
Комета Вільда
Якщо апарат Giotto ледь не загинув в результаті зіткнення з частинками кометної речовини, то для апарата Stardust вони були основною метою місії. 2 лютого 2004 року він пролетів на відстані 240 км від комети 81P/Вільда, зібравши за допомогою спеціальної пастки зразки її пилу. Також зонд зробив кілька десятків знімків кометного ядра, діаметр якого, як виявилося, становить 5 км.
Знімки продемонстрували поверхню, поцятковану поглибленнями з пласким дном, прямовисними стінками та іншими особливостями рельєфу, розмірами до 2 км в діаметрі. Ці структури, як вважають, є ударними кратерами або отворами, крізь які проривалися випаровувані гази. У момент прольоту Stardust, як мінімум, 10 таких газових отворів (джетів) були активними.
Комета Темпеля
Комета 9P/Темпеля займає особливе місце в історії науки. На сьогодні це єдина в історії хвостата гостя, яку з інтервалом у кілька років відвідали дві різні космічні місії.
Першою була місія Deep Impact. У липні 2005 року вона випустила в комету 370-кілограмовий ударник з мідним сердечником. Метою даного експерименту було вивчення внутрішніх шарів ядра та оцінка часу його утворення. Наслідки бомбардування помітно перевершили очікування вчених. Під час удару відбулося виділення енергії, еквівалентне вибуху 4,8 тонни тротилу, а яскравість комети зросла в шість разів.
Результати вивчення складу викинутого матеріалу принесли ряд сюрпризів. Ядро комети містило набагато більше пилу і менше льоду, ніж очікувалося. Водяний лід був знайдений на глибині метра під поверхнею. У складі ядра були виявлені глини та карбонати, що утворюються в присутності рідкої води, а також кристалічні силікати та натрій, який рідко зустрічається в космосі. Крім цього було встановлено, що зовнішні шари комети на 75% складаються з порожнечі.
Однак Deep Impact не вдалося зафіксувати сам кратер, що утворився в результаті удару. Щоб його зазнімкувати, NASA прийняла рішення відправити до комети вже знайому нам місію Stardust. 15 лютого 2011 року апарат пролетів в 181 км від її ядра комети. Як виявилося, кратер, що утворився в результаті удару, мав близько 150 метрів в діаметрі та до 28 метрів в глибину. Також апарату вдалося точніше оцінити розміри ядра комети. Вони становлять 7,6×4,9 км.
Комета Хартлі
Після успішного бомбардування комети 9P/Темпеля фахівці NASA вирішили продовжити місію апарата Deep Impact і підшукати для нього нову ціль. Нею стала комета 103P/Хартлі. Апарат здійснив її проліт у листопаді 2010 року. Дистанція мінімального зближення склала 700 км.
103P/Хартлі стала найменшою хвостатою гостею, яку коли-небудь досліджував космічний апарат з близької відстані. Розміри її ядра становлять всього 2,25×0,57 км. За формою воно нагадує арахіс. Ядро комети обертається по вкрай складній траєкторії, що пов’язано з його незвичайною формою і нерівномірним нагріванням різних частин сонячними променями. Рельєф поверхні також виявився досить неоднорідним. Досить рівна перетинка «арахісу» межує з горбистою поверхнею на половинах комети, які усіяні великими яскравими валунами, розміром від 16 до 80 метрів, що мають у два-три рази вищий альбедо, ніж навколишня поверхня.
Ще однією цікавою особливістю виявилася активність комети. Попри невеликі розміри, вона виявилася набагато вищою, ніж у тієї ж комети 9P/Темпеля. Deep Space вдалося зафіксувати шлейфи речовини, що викидаються на висоту до 1,2 км.
Комета Чурюмова — Герасименко
Завершує наш список знаменита комета 67P/Чурюмова — Герасименко. Поки що це єдина в історії комета, яка була досліджена космічним апаратом не під час прольоту, а з орбіти. Цим займалася місія Rosetta в період з 2014 по 2016 рік. Мало того, це єдина в історії комета, на яку здійснив посадку земний посланець — зонд Philae. А найцікавіше полягає в тому, що 67P/Чурюмова — Герасименко навіть не була початковою ціллю місії. Її передбачалося відправити до комети 46P/Віртанена, але через перенесення дати запуску вченим довелося підшукати альтернативну ціль.
Ядро 67P/Чурюмова — Герасименко є так званим контактним об’єктом, що складається з двох з’єднаних перешийком частин. Розміри більшої частини становлять 4,1×3,2×1,3 км, меншої — 2,5×2,5×2,0 км. На думку вчених, ядро утворилося в результаті зіткнення на невеликій швидкості двох комет, які в результаті злиплися в єдиний об’єкт.
Загалом геологам вдалося виділити 26 окремих регіонів на поверхні комети. Деякі з них є відносно рівними ділянками, інші являють собою западини, треті вкриті пилом і камінням. Діаметр найбільшого валуна на поверхні комети становить 45 метрів. Вчені навіть дали йому власне ім’я — Cheops.
За час роботи Rosetta зафіксувала безліч змін на кометі, особливо коли вона проходила перигелій своєї орбіти. Вони містили зміну візерунків на поверхні 67P/Чурюмова — Герасименко, збільшення тріщин в районі перешийка, переміщення валунів, викиди речовини та каменів, обвали скель і викликані цим зсуви.
На думку вчених, у міру нового зближення з Сонцем, тріщини на кометному перешийку будуть розростатися. У якийсь момент вони досягнуть критичної точки, після чого Чурюмова — Герасименко розпадеться на два окремі фрагменти.
