Китай продемонстрував «телепатичний радар», що дозволяє військовим підрозділам мати стабільний зв’язок і вести розвідку, лишаючись у повному радіомовчанні. Команда Китайської академії наук 8 липня 2025 року опублікувала в журналі Journal of Radars опис нової системи пасивного зв’язку, яка вже отримала неофіційну назву «радіотелепатія». Її секрет — у «розумній поверхні» з сотень програмованих метаматеріальних плиток. Коли такі плитки освітлює супутник із синтетичною апертурною РЛС, вони миттєво перемикаються між фазами 0° і 180°, кодують бітові послідовності й відбивають сигнал назад на орбіту. Завдяки відсутності власного випромінювання танки, кораблі чи літаки, оснащені цим модулем, залишаються практично невидимими для ворожих радарів та систем радіоелектронної розвідки.

Дослідники стверджують, що лабораторні випробування підтвердили передачу великих обсягів даних без помітного енергетичного «сліду». У разі успіху у польових тестах технологія здатна зірвати традиційний «гра-у-хованки» між засобами зв’язку та засобами РЕБ, різко зменшивши ризики перехоплення, глушіння або прицільного ураження.

Пасивне кодування відбитих РЛС-сигналів може стати проривом не лише у військовій сфері. Для малих міжпланетних апаратів така методика відкриває шлях до екстремально низькоспоживчого зв’язку без масивних антен. Астрономічні обсерваторії, що працюють у радіодіапазоні, виграють від зниження «радіосміття»: замість потужних передавачів зонди формуватимуть лише слабкі, керовано відбиті ехосигнали, майже непомітні для телескопів. Крім того, мережа РЛС-супутників, що повертає ці ехосигнали, може слугувати одночасно й системою надточного радіометричного трекінгу космічних апаратів, підвищуючи точність навігації під час місій до глибокого космосу.
Щоб по-справжньому оцінити потенціал «телепатичного» радіо, варто поглянути ширше — на всю супутникову інфраструктуру, що оповила Землю немов павутина й забезпечує ідеальні «дзеркала» для нових пасивних технологій зв’язку. Дізнатися, як формується ця глобальна мережа, чому ми дедалі більше залежимо від орбіти та що станеться, коли на ній стане надто тісно можна зі статті «Супутникова павутина над Землею: як це працює й чому ми залежимо від орбіти».
За матеріалами scmp, interestingengineering