Лев — це зодіакальне сузір’я, в якому Сонце перебуває у другій половині літа. Воно є домівкою для багатьох цікавих зір та інших об’єктів, які заслуговують на те, аби ви звернули на них увагу.
Сузір’я Лева
23 липня Сонце увійде в сузір’я Лева. Принаймні, так стверджують астрологи. Астрономи ж чудово знають, що насправді це станеться тільки 10 серпня. Причини цього полягають у зміщенні точки весняного рівнодення та ще кількох факторах. Докладно про це можна прочитати ось тут.
Утім, така невідповідність передбачення астрологів і фактичного стану речей не така й погана. Якби збіг був точним, то ми б зараз взагалі не змогли б спостерігати це сузір’я. А так його хоча б увечері, одразу після заходу Сонця, видно над самим обрієм.
Але найкращий час для спостереження сузір’я Лева — друга половина зими, коли воно в середині ночі підіймається високо над обрієм. Тоді для його пошуку варто використати Велику Ведмедицю. Треба провести лінію через дві крайні зорі її «ковша» — Дубхе та Мерак, тільки не до зеніту і Полярної зорі, а в протилежний бік. Там можна буде знайти характерний астеризм, схожий на серп чи знак питання. Це і є Лев.
Сузір’я Лева було відоме ще з античних часів. Стародавні греки пов’язували його з тим самим звіром, якого під час одного зі своїх подвигів переміг Геракл. Однак те, що не елліни вигадали цю назву, є беззаперечним фактом, бо за століття до того різні народи називали цю ж групу зір різними словами, що позначають одного і того самого хижака.
Та, попри це, сузір’ю Лева довелося зменшитися у розмірі вже в історичні часи. У III столітті до н. е. астеризм, який раніше вважали китицею на хвості лева, був пов’язаний із дружиною єгипетського царя Птолемея ІІІ Веронікою чи Беренікою. Однак ще майже 2000 років після цього окремим сузір’ям він не визнавався, і тільки у 1536 році став вважатися таким, внаслідок чого сам небесний хижак став відчутно меншим.
Регул
У сузір’ї Лева є одразу кілька світил, які важко не помітити на небі. Наприклад, його α Регул є 21 за яскравістю зорею на земному небі. Її блиск становить 1,4m. При цьому відстань до неї складає лише 77,5 св. років, а сама по собі вона являє багатокомпонентну зоряну систему.
Головним у ній є гігантська блакитна зоря. Її маса у 4,15, а радіус — у 4,21 раза більше, ніж у Сонця, а світимість у 350 разів перевищує сонячну. Крім того, через швидке обертання зоря сильно деформована, і ми бачимо її ніби з ребра. Навколо неї кружляє білий карлик із масою у 31 % від сонячної. Один оберт він робить лише за 40 діб.
Із цією парою пов’язана певна загадка. Річ у тім, що більше зі світил виглядає так, ніби йому 50–100 млн років, в той час як білому карлику для того, аби пройти шлях від газопилової туманності до свого теперішнього стану, потрібний принаймні мільярд років. Вочевидь, перша із цих зір на якомусь етапі свого існування омолодилася шляхом злиття або поглинання великої кількості маси.
Але все це — лише частина системи Регула. Навколо першої пари зір на відстані 4200 а.о. і з періодом близько 130 тис. років кружляє друга. Вона представлена помаранчевим та червоним карликами, які розділені відстанню близько 60 а.о., тобто приблизно у 1,5 раза більше, ніж від Сонця до Нептуна. Один оберт ці два світила роблять за 400 земних років. Нарешті, навколо всього вищеописаного надзвичайно повільно кружляє коричневий карлик. Щоправда, приналежність останнього до системи остаточно не доведена.
Інші цікаві зорі
Наступною за яскравістю після Регула зорею в сузір’ї Лева є Денебола, β сузір’я. Вона розташована на відстані лише 36 св. років від нас і є білою зорею, дуже схожою на Сіріус, хіба що білого карлика-компаньйона у неї немає. Це світило, на 78 % переважає Сонце за масою і на 75 % — за радіусом.
γ Лева, або ж Альгієба, являє собою подвійну систему, що складається з двох помаранчевих гігантів, один з яких дещо гарячіший за інший. Вона розташована на відстані 130 св. років від нас. Перша зоря на 66 %, а друга — на 55 % переважають Сонце за масою, хоча при цьому є старими і набагато більшими за нього за розміром.
Один оберт навколо спільного центру мас компоненти системи Альгієба здійснюють за 554 роки. При цьому навколо більшого з них на відстані у 1,2 а.о. обертається планета. За останніми даними, вона являє собою газовий гігант, що у 10,7 раза перевищує за масою Юпітер. Крім того, цілком можливо, в системі присутні й інші великі тіла.
Однак сузір’я Лева цікаве не лише яскравістю своїх зір, але і їхньою близькістю до Землі. Власне, Вольф 359 розташований саме тут і відстань до нього становить лише 7,8 світлового року. Однак роздивитися його неозброєним оком не вийде, оскільки це — червоний карлик, що має видиму зоряну величину 13,54, тобто він недоступний до спостереження за допомогою малих аматорських телескопів. Маса зорі складає лише 9 % від сонячної. Пік її випромінювання — в інфрачервоній частині спектра.
Загалом же в сузір’ї Лева нараховується цілих шість зір, відстань до яких не перевищує 40 св. років. Причому принаймні одна з них має підтверджену планету. Тож цілком можливо, що саме в тому напрямку будуть здійснені перші міжзоряні експедиції.
Ще одним цікавим світилом в сузір’ї лева є CW Лева. Вона являє собою приклад так званої вуглецевої зорі. Приблизно мільярд років тому вона вичерпала своє водневе паливо і перейшла на гелій, але і це не стало для неї межею. Зараз вона світить, перетворюючи кисень на вуглець, і роздулася до радіуса, що втричі переважає відстань від Землі до Сонця.
При цьому CW Лева видно тільки у дуже потужні телескопи видимого діапазону. Але якщо поглянути на небо на довжині хвилі 10 мікрометрів, то саме ця зоря була б на ньому найяскравішим джерелом випромінювання.
Очікується, що вже невдовзі це світило скине свої зовнішні оболонки й перетвориться на киснево-вуглецевий білий карлик.
Зоря R Лева також заслуговує на те, аби її згадати. Це дуже незвичний червоний гігант, який переживає катастрофічні стискання та розширення з періодом у 310 земних діб. Упродовж цього періоду його видима зоряна величина зростає з 11,3 до 4,4 і повертається назад. При цьому цілком можливо, що навколо неї ще й обертається планета, за масою вдвічі більша, ніж Юпітер. Вона може переживати інтенсивне випаровування.
Об’єкти глибокого космосу
Також у сузір’ї Лева є чимало цікавих об’єктів глибокого космосу. Наприклад, саме тут розташований Триплет Лева — група галактик, що міститься на відстані 35 млн світлових років від нас.
Три зоряні системи, а саме: M65, M66 та NGC 3628, що входять до її складу, цікаві тим, що це — великі спіральні галактики, подібні до Чумацького Шляху, які розташовані зовсім поруч одна з одною. При цьому M66 ще й вважається рекордсменкою за кількістю наднових. З 1989 року в ній відбулося вже три спалахи, у той час, як у Чумацькому Шляху ми за останні 400 років не бачили жодного.
Цілком можливо, що Триплет Лева — лише частина значно більшого скупчення, частинами якого є галактики М95 та М96, які також розміщені у цьому сузір’ї. Крім того, саме у Леві є такі колосальні структури, як Величезна група квазарів Huge-LQG.
Леоніди
Ще одна річ, про яку неможливо не розповісти, згадуючи сузір’я Лева, — це метеорний потік Леоніди. Його пік припадає на 14–15 листопада, а радіант розташований поблизу від уже згаданої зорі Альгієби.
Зараз він досить непомітний. За годину навіть під час піка активності можна побачити не більш ніж 10 метеорів. Але у 1833 році він став однією з найвизначніших астрономічних подій. Тоді на небі за 9 годин спостерігалося 240 тис. метеорів.
Після того Леоніди кілька разів яскраво проявляли себе, хоча більшу частину часу потік залишається достатньо слабким. Він пов’язаний із кометою Темпеля — Туттля. Її період обертання складає 33 роки й проліт зазвичай супроводжується посиленням метеорного дощу. Очікується, що наступного разу це станеться у 2032–2033 роках.
