Американська Firefly Aerospace оголосила, що додала до своєї місії Blue Ghost Mission 2 на зворотний бік Місяця бездротовий приймач енергії LightPort від канадської компанії Volta Space Technologies. Пристрій має стати технологічною демонстрацією технології для майбутньої місячної «енергомережі» Volta під назвою LightGrid.

Концепція LightGrid передбачає угрупування супутників на місячній орбіті, які збирають сонячну енергію та передають її лазером на поверхню — на приймачі LightPort, інтегровані в посадкові модулі, ровери та інфраструктуру. Мета — забезпечити живлення під час тривалої місячної ночі та створити резервні канали енергопостачання для майбутніх баз і роботизованих місій.
За даними Firefly, Blue Ghost Mission 2 везе шість корисних навантажень із п’яти країн, зокрема радіотелескоп NASA LuSEE-Night і супутник ESA Lunar Pathfinder для підтримки зв’язку, а орбітальний апарат Elytra Dark після доставлення виконуватиме роль ретранслятора та залишиться на орбіті більш ніж на п’ять років для оптичної / УФ-зйомки в межах сервісу Ocula. Запуск місії планується наприкінці 2026 року.

Як це працює? Супутники на орбіті Місяця мають сонячні панелі й майже постійно перебувають у полі зору нашого Сонця, тож виробляють електроенергію тоді, коли на поверхні може бути двотижнева ніч. Далі цю електрику вони перетворюють на вузький промінь світла (лазер) і підсвічують ним конкретну точку — приймач на посадковому модулі або на місячній базі. Приймач, по суті, схожий на дуже ефективну «сонячну панель для лазера»: він ловить промінь і знову робить з нього електрику для батарей та обладнання. Секрет у двох речах: промінь можна дуже точно навести (щоб не розсіювати енергію), а орбітальні апарати можуть збирати сонячну енергію без перерв, бо їм легше залишатися на світлі, ніж об’єктам на поверхні Місяця.

Чому це важливо? Для космічних досліджень та астрономії така енергомережа може стати критичною: стабільне живлення і зв’язок на зворотному боці Місяця відкривають шлях до довготривалих спостережень (особливо радіоастрономії в «радіотиші»), роботи приладів у нічному режимі та розгортання більш енергоємних експериментів — від сейсміки до майбутніх автономних обсерваторій.

Якщо після новини про «енергію з орбіти» вам цікаво, як космічні місії взагалі знаходять ресурси там, де кожен ват і кожен метр/сек на вагу золота, обов’язково зазирніть у наш матеріал про гравітаційний маневр. У статті «Ти — космос» насправді. Як розрахувати гравітаційний маневр навколо планет» ми покроково пояснюємо, як зонди розганяються навколо планет без додаткового палива, що саме змінюється у швидкості та траєкторії, і як це рахувати на базових формулах. Це той самий інженерний lifehack, завдяки якому людство дістається далеких світів.
За матеріалами fireflyspace