Таємниця народження Місяця: чому він такий схожий на Землю

Походження Місяця — одна з великих загадок Сонячної системи, яку не вдалося розв’язати навіть після аналізу зразків ґрунту, привезених астронавтами. Як саме він утворився і що врізалося в молоду Землю — на ці запитання наука досі не має повної відповіді.

Повний Місяць, знятий у 2010 році через телескоп Celestron 9.25
Повний Місяць, сфотографований 22 жовтня 2010 року з Медісона, Алабама, США. Телескоп Celestron 9.25 Schmidt-Cassegrain. Автор: Gregory H. Revera

Зіткнення мільярди років тому

Дослідники сходяться на тому, що близько 4,51 млрд років тому в Землю врізалося велике космічне тіло, яке науковці назвали Тея. Саме з уламків цього зіткнення й сформувався Місяць. 

Але якою була Тея — тут згоди немає: оцінки коливаються від тіла, схожого на Меркурій, до об’єкта завбільшки з половину сучасної Землі. «Наша планета зазнала колосального удару, який фактично переписав усю її подальшу історію», — каже Він ван Вестренен, планетолог Амстердамського вільного університету.

Що розповів «камінь Генезис»

Одразу після удару майбутній Місяць був розпеченою кулею магми — жодних твердих порід ще не існувало. Вони утворилися пізніше, у процесі охолодження. Серед найвідоміших зразків, привезених місіями Apollo, — так званий «камінь Генезис», знайдений у 1971 році під час місії Apollo 15. 

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше

Йому 4,46 млрд років, і він складається майже виключно з білого мінералу плагіоклазу. Цей легкий мінерал спливав на поверхню магматичного океану, саме він визначає характерний білий колір місячного диска. «Наявність плагіоклазу по всій поверхні означає, що ми фактично дивимося на дах давнього величезного магматичного резервуара», — каже Вестренен.

Місячний ґрунт під тиском

Група під керівництвом Вестренена відтворює умови місячних надр у лабораторії: матеріал нагрівають до понад 1700 °C і стискають до тиску в 250 000 земних атмосфер. Для порівняння, максимальний тиск у надрах самого Місяця оцінюється приблизно в 50 000 атмосфер. Це дає змогу «переміститися» в центр небесного тіла, не залишаючи лабораторії. 

За словами Вестренена, його команда першою провела повне експериментальне дослідження того, які мінерали й у якій послідовності утворюються під час застигання глибокого магматичного океану.

Головна невідповідність

Найбільша незручність для планетологів — хімічна схожість Місяця і Землі. Усі класичні моделі передбачають, що після зіткнення супутник мав би складатися переважно з речовини Теї, а не земної. Але місячні породи виявилися разюче схожими на земні.

Якби Тея прилетіла з іншої частини Сонячної системи — а скоріш за все так і було, — її хімічний склад мав би суттєво відрізнятися від земного. Ця суперечність поки що не вирішена. «Місяць усі можуть побачити неозброєним оком, але мало хто усвідомлює, що його народження нерозривно пов’язане з історією нашої планети», — каже Вестренен.

Джерело: phys.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту