У січні 2024 року приватний місячний модуль Peregrine від Astrobotic мав стати першим приватним апаратом на Місяці. Запущений ракетою Vulcan, він ніс наукові прилади від NASA. Однак на борту був таємничий додаток: кремовані людські останки та фрагменти ДНК, продані компаніями Celestis і Elysium Space для недешевої церемонії «космічного поховання». Місія зазнала аварії через витік палива, і модуль згорів у земній атмосфері. Але катастрофа лише породила суперечку, що розгорілася ще до старту місії.

Священний протест
Незадовго до запуску нація навахо висловила рішучий протест. Вони подали офіційну скаргу до NASA та Міністерства транспорту США, наполягаючи, що відправлення решток людей на Місяць — це осквернення священного для багатьох корінних народів небесного тіла.
«Місяць посідає священне місце в нашій культурі. Розміщення на ньому останків, які в іншому місці вважалися б сміттям, є неприпустимим», — йшлося у зверненні. Навахо закликали відкласти запуск для оцінювання культурних наслідків.
NASA та приватний космос
Відповідь NASA виявилася двозначною. Агенція заявила, що не контролює вантажі приватних підрядників у межах програми «Комерційні місячні служби доставлення» (CLPS): «Ми не маємо повноважень диктувати їм, що запускати. Компанії самі вирішують, що доставляти». Ця позиція здається нещирою, адже саме програма NASA CLPS зробила місію Peregrine можливою. Інший представник NASA визнав суперечності, але запевнив, що подібні місії продовжуватимуться.
Бізнес проти етики
Компанія Celestis різко відреагувала на претензії навахо: «Ніхто не володіє Місяцем. Жодна релігія не має права на Місяць. Якщо враховувати всі релігії, тоді взагалі жодна космічна місія не буде схвалена. Ми не дозволяємо релігійним віруванням диктувати правила космічного прогресу».
Хоча формально це твердження правильне — Місяць справді не належить жодній державі чи народові, — воно ігнорує глибоке культурне значення супутника для мільйонів людей. Це порушує важливе питання: чи означає відсутність власника, що все дозволено? Чи бажає людство бачити Місяць, прикрашений корпоративними логотипами чи засмічений сміттям?

Інцидент з Peregrine вийшов за межі окремої скарги. Він розкрив нагальну потребу глобальної дискусії про статус Місяця як унікального культурного ландшафту всього людства. Місяць — не просто об’єкт досліджень чи ресурс. Це вічний супутник, який формував міфологію, календарі та спостереження за Всесвітом для кожної культури протягом усієї історії. Його вигляд змінювався лише в нашому розумінні, залишаючись незмінним у небі.
Шлях до консенсусу
Індустріалізація Місяця неминуча. Але на відміну від Землі, де ми можемо вибрати місце проживання, Місяць залишатиметься єдиним, видимим усім. Рішення однієї країни чи компанії здатні назавжди змінити його образ для всього людства. Нині жодні міжнародні правила не регулюють діяльність приватних осіб чи компаній на Місяці щодо культурної спадщини.

Скарга навахо — не просто релігійне заперечення. Це потужний заклик визнати Місяць спільною спадщиною. Перш ніж інтенсифікувати освоєння, людству необхідно виробити спільні етичні принципи та правові межі. Вибір, який ми зробимо сьогодні, визначить, як на Місяць дивитимуться наступні покоління.
Раніше ми пояснювали, чому людство повертається на Місяць.
За матеріалами phys.org