Вчені з’ясували, що Місяць щороку віддаляється від Землі приблизно на 3,8 сантиметра. На перший погляд, це здається незначним, але, як пояснює американський астрофізик Стівен Дайкербі з Університету штату Мічиган, навіть така крихітна зміна з часом має суттєві наслідки для нашої планети.
Щоб дізнатися, як саме змінюється відстань до Місяця, вчені використовують дуже точні методи. Зокрема, ще під час місій «Аполлон» астронавти встановили на місячній поверхні спеціальні дзеркала-відбивачі. Науковці посилають до них лазерні імпульси та вимірюють, скільки часу потрібно світлу, щоб долетіти до Місяця і повернутися. У такий спосіб вони вловлюють навіть мікроскопічні зміни.
У середньому Місяць розташований на відстані 384 000 км, але його орбіта не ідеально кругла. Тому під час руху вона змінюється приблизно на 20 000 км. Саме через це деякі повні мають вигляд більший за інші — так звані супермісяці.
Після того як учені встановили факт поступового віддалення, постало питання: чому це відбувається. Головна причина — припливи, які Місяць створює своєю гравітацією. Сила тяжіння Місяця трохи сильніша з боку Землі, що повернений до нього, і слабша на протилежному боці. Це створює дві припливні опуклості в океанах: одну, що «дивиться» на Місяць, і другу, що відстає позаду планети. Коли Земля обертається, ці опуклості зміщуються вперед, ніби їх «тягне» обертання планети. Вони не ідеально вирівняні з Місяцем і трохи випереджають його.
«Ці водні опуклості тягнуть Місяць вперед по його орбіті, наче спортивний автомобіль, що отримує додатковий поштовх на повороті», — пояснює Дайкербі.
У результаті Місяць рухається трохи швидше, а отже — поступово віддаляється на більшу орбіту. Водночас Земля втрачає частину власного обертального моменту, її обертання сповільнюється, і день стає довшим — зовсім трохи, але помітно за мільйони років.
У далекому минулому, мільярди років тому, Місяць був значно ближче до нашої планети, а земні дні були коротші.
«Місяць утворився близько 4,5 мільярда років тому після зіткнення молодої Землі з протопланетою розміром із Марс. Спочатку він був набагато ближчим і мав би величезний вигляд на небі», — зазначає Дайкербі.
За даними палеонтологів, близько 70 мільйонів років тому день тривав 23,5 години, що добре збігається з астрономічними розрахунками.
Якщо ж уявити майбутнє через мільярди років, Земля і Місяць можуть досягти стану, коли Земля буде завжди повернена до Місяця одним боком — так само як Місяць завжди повернений одним боком до нас. Тоді він перестане віддалятися. Однак, як запевняє Стівен Дайкербі, цього, швидше за все, ніколи не станеться.
«Приблизно через мільярд років Сонце стане яскравішим і випарує океани, а згодом розшириться до стану червоного гіганта й знищить і Землю, і Місяць. Але це буде настільки нескоро, що хвилюватися немає сенсу», — підсумовує він.
