Молоді зорі з масою, близькою до сонячної, слабшають у рентгенівському діапазоні набагато швидше, ніж передбачали наявні моделі. Про це повідомила команда під керівництвом Константіна Гетмана з Університету Пенн Стейт 14 квітня 2026 року у статті в The Astrophysical Journal. Основний масив спостережень надала рентгенівська обсерваторія NASA Chandra.
Швидше, ніж очікувалося
Дослідники проаналізували вісім зоряних скупчень віком від 45 до 750 млн років. Виявилося, що зорі з масою, близькою до сонячної, випромінюють лише чверть чи третину очікуваної кількості рентгенівського випромінювання. Спад виявився приблизно в 15 разів стрімкішим, ніж давали попередні розрахунки, на які спиралися астрономи. Зорі з меншою масою натомість зберігають високу активність довше. Науковці припускають, що механізм генерації магнітних полів у зорях сонячної маси стає менш ефективним раніше, ніж гадали, але причина ще уточнюється.
Магазин від Universe Space Tech
Шкарпетки Космічна Капібара – Маленькі Капі
До товаруДобра новина для пошуку життя
Для пошуків позаземного життя це хороша новина. Потужне випромінювання здатне руйнувати планетні атмосфери й перешкоджати утворенню молекул, необхідних для органічного життя. Зорі з масою Сонця, яким лише три мільйони років, виробляють приблизно в тисячу разів більше рентгенівського випромінювання, ніж нинішнє Сонце, а зорі, яким близько ста мільйонів років, — приблизно в 40 разів більше.
Якщо активна фаза завершується раніше, то й вікно, в якому можливе формування атмосфери та передумов для життя, відкривається швидше. «Можливо, наше існування пов’язане з тим, що Сонце кілька мільярдів років тому робило те саме, що нині роблять ці молоді зорі», — зазначив співавтор Владімір Айрапетян із Центру Годдарда NASA.
Окрім Chandra, команда залучила архівні дані супутника ROSAT та телескопа ESA Gaia. «Вивчаючи рентгенівське випромінювання зір, яким сотні мільйонів років, ми заповнили велику прогалину в розумінні їхньої еволюції», — підсумував співавтор Ерік Фейгелсон, також із Пенн Стейт. Дослідження тривають.
Джерело science.nasa.gov
