Настає літній час. 29 березня не забудьте перевести годинники

У ніч з 28 на 29 березня в Україні відбудеться перехід з поясного на літній час. Стрілки механічних годинників треба буде перевести на годину вперед. Сучасні електронні пристрої мають зробити це самі.

Переведення годинників

У ніч з останньої суботи на останню неділю березня в Україні відбувається те, що традиційно зветься переведенням годинників. Назва ця з часом стає дедалі умовнішою, адже більшість із нас визначають  час за електронними пристроями, а вони здійснюють такий перехід самостійно.

Проте, щоб зрозуміти, що ж має відбутися у ніч на 29 березня, ситуацію треба розібрати так, ніби ми переводимо механічний годинник. Так от, якщо він у вас є, вранці 29 березня треба буде перевести його стрілки на одну годину вперед. Так, ніби після 2:59 одразу настала 4:00.

Багато у кого ця нескладна процедура викликає вкрай негативні емоції, і рух за те, щоб скасувати такий перехід, давно став масовим. Це й не дивно, бо організму щоразу треба перебудовуватися на новий ритм роботи, а для багатьох людей це вкрай непросто. Але все ж не лише в Україні, а й у більшості розвинених країн світу на літній час переходять. З чим же все пов’язано?

Внутрішній і зовнішній годинники

Почати треба з того, що насправді ніякого годинника зі стрілками та цифрами, який стабільно працює незалежно від пори року, за межами людської цивілізації просто немає. Є лише світла та темна частини доби, тривалість яких змінюється з обертанням Землі навколо Сонця, причому в різних місцевостях по-різному.

Ще є людський біологічний годинник. Як він працює, можна прочитати ось у цій статті. Якщо коротко, то тривалість доби й періоди сну та бадьорості у ній він визначає дуже приблизно і весь час потроху підлаштовується під тривалість світлового дня.

І все було добре, поки люди жили у селах та вставали з півнями. Однак непросте життя в місті потребує більш складного і точного визначення часу, тож людство винайшло годинник. І кілька століть тому з появою його механічної версії люди повністю відірвались від світлового дня, зберігши тільки принцип, що 12 година дня — це  коли Сонце перебуває над головою (в зеніті).

Проте із цим одразу виникли проблеми, бо насправді момент, коли саме над вами знаходиться Сонце, залежить від того, на якій довготі ви перебуваєте.

Часові пояси

Для цієї задачі знайшлося хоча і компромісне, але практичне рішення: Землю поділили на 24 часові пояси, кожен по 15 градусів шириною, і вирішили, що  полудень на всій території кожного з них настає тоді, коли Сонце перебуває в зеніті над меридіаном, який проходить через її центр.

З цією концепцією одразу виникли проблеми. На поверхні Землі є гори, річки, а головне — кордони держав. І останнім вигідно, аби часові зони розташовувалися так, щоб час на певній території завжди був тим самим, що і в столиці чи регіональному центрі. Це здається дещо заплутаним, але в цілому система працює.

Літній час

Точніше, система працювала б добре, якби не зміни тривалості світлої частини доби протягом року. Більшість промислово розвинених країн, в яких і зародився поясний час, розташовані у помірних широтах Північної півкулі Землі. А там обертання планети та нахил її осі дуже сильно змінюють тривалість світлового дня.

Усе це відбувалося в часи, коли освітлення було недешевим і часто просто недоступним. Тому графіки роботи розробили так, аби навіть у найкоротші зимові дні вони збігалися зі світлими годинами.

Однак змінювати їх упродовж року було досить складно. Тому й виникла ситуація, коли влітку люди мали перед роботою кілька зайвих годин світлого часу, які фактично не було куди подіти, тоді як увечері його все одно бракувало для активного відпочинку.

Саме для розв’язання цієї проблеми й була придумана концепція літнього часу. Замість того щоб переходити з одного графіка на інший, у березні годинник переводять на годину вперед, а в жовтні — повертають назад. Фактично ніякого зимового часу не існує: є лише поясний час і його модифікована форма — літній.

Чи варто продовжувати перехід на зимовий час

У момент, коли зимовий час придумали, він однозначно був гарною ідеєю. Бо все активне життя було прив’язане до денного світла. Активності за штучного освітлення були вкрай обмежені. 

Але відтоді електрика стала значно доступнішою, і все більше людей працюють з дому за вільним графіком. Поняття «робочий час» розмивається, і актуальність збереження світлого часу зменшується. Виявляється, що відсутність додаткової його години у зручний час — менший стрес, ніж необхідність підлаштовувати свій біологічний годинник.

Саме тому ідея відмови від переходу на літній час справді заслуговує на увагу. Щоправда, російські удари по енергетиці цієї зими відчутно вплинули на цю ситуацію. Українці  почали більше цінувати денне світло.

У будь-якому разі треба пам’ятати, що перехід на літній час — це ще й міжнародна практика. Бо увесь світ намагається синхронізувати свої дії. Це необхідно для функціонування фінансових і транспортних систем.

Ситуація складається так, що країни Євросоюзу досі не відмовилися від цього переходу, попри те, що ще багато років тому там ухвалили рішення надати державам право зробити це. Подібна ситуація й у США. Натомість у Росії, Білорусі та Казахстані від переходу на літній і зимовий час відмовилися вже давно. Тож певною мірою це рішення є також відповіддю на питання, з ким ми.