Небесні цікавинки 2026 року

На порозі Новий рік, і ми зазираємо в календар астрономічних подій 2026. Небо подарує цікавинки на будь-який смак: протистояння Юпітера і рідкісні транзити супутників по його диску, найбільші елонгації Венери та Меркурія, видовищні метеорні потоки та різноманітні сполучення, а на травень припаде аж дві повні — на початку місяця та наприкінці. У деяких куточках світу можна буде спостерігати місячні та сонячні затемнення. А ще ми з нетерпінням очікуємо на вибух яскравої нової — T Північної Корони. Чи стане 2026-й тим самим роком, до якого довго готувалися астрофізики й найбільші телескопи світу?

Метеорні потоки

Впродовж року ми станемо свідками низки доволі потужних надійних «зорепадів». Хоча вони й спостерігаються щорічно, конкретні умови з року в рік відрізняються. Вирішальним фактором є Місяць, велика фаза якого суттєво зменшує кількість метеорів, які ви можете побачити за ніч.

Квадрантиди — з 28 грудня по 12 січня, максимум 3 січня, ZHR = 80, однак повня суттєво знизить кількість метеорів, які можна буде побачити за годину.

Ліриди — з 14 по 30 квітня, максимум ввечері 22 квітня, ZHR = 18, зростаючий Місяць буде освітлений на 34 %, тож не сильно заважатиме спостереженням. 

Ета-Аквариди — з 19 квітня по 28 травня, максимум 6 травня, ZHR = 50. Потік спостерігається ближче до ранку, і якраз у ці години освітлений на 84 % Місяць перебуватиме над горизонтом.

Південні Дельта-Аквариди — з 12 липня по 23 серпня, максимум 31 липня, ZHR = 25, Місяць у фазі 98 % опиниться неподалік від радіанта та залишиться на небі впродовж усієї ночі.

Персеїди — з 17 липня по 24 серпня, максимум 12/13 серпня, ZHR = 100. Пік активності очікується буквально через кілька годин після сонячного затемнення, тож Місяць залишатиметься у фазі молодика, а отже спостереження обіцяють бути дуже плідними.

Оріоніди — з 2 жовтня по 7 листопада, максимум 21 жовтня, ZHR = 20+; зростаючий Місяць, освітлений на 71 %, сховається за горизонт орієнтовно о 01:30, і якраз залишить для спостережень найбільш вдалі передсвітанкові години.

Леоніди — з 6 по 30 листопада, максимум 17 листопада, ZHR = 15, потік спостерігається у другій половині ночі, коли зростаючий Місяць вже сяде за обрій.

Гемініди — з 4 по 20 грудня, максимум 14 грудня, ZHR = 150, Місяць у фазі молодика сяде за обрій ще ввечері та не завадить насолодитися цим потоком.

Місячні та сонячні затемнення

У 2026 році загалом відбудеться 4 затемнення: два сонячних та два місячних. Однак жодне з них не виявиться по-справжньому сприятливим для спостережень в Україні. 

Першим затемненням року буде кільцеве сонячне, що настане 17 лютого. Такі затемнення відбуваються тоді, коли Місяць перебуває поблизу апогею найбільш віддаленої від Землі точки своєї орбіти. Під час максимальної фази Сонце не повністю ховається за Місяцем — залишається тоненький сліпуче-яскравий обідок. Утім, затемнення 17 лютого буде доступним для вельми обмеженої кількості людей, оскільки найкраще спостерігатиметься в Антарктиці, і хіба що частково — на південному узбережжі Африки та Південної Америки (Чилі й Аргентина).

Сонячні та місячні затемнення відбуваються парами (значно рідше — трійками), розділеними орієнтовно 2 тижнями. Пару затемненню 17 лютого складе повне місячне затемнення 3 березня. Місячні затемнення менш «чутливі» до географічного положення спостерігача: їх можна спостерігати звідусіль, звідки у цей час видно Місяць. Однак у затемнення 3 березня теж буде не надто багато свідків. Найкраще місце для спостережень — Тихий Океан, відтак, найбільше пощастить Гавайським островам, Фіджі, Новій Зеландії та ін. Усі фази затемнення побачать мешканці Східної Азії та західної частини Північної Америки, а також східного узбережжя Австралії. Для України затемнення припаде на денну частину доби, коли Місяць перебуватиме під горизонтом.

Третім затемненням року буде повне сонячне затемнення 12 серпня. На відміну від першого, ним зможуть насолодитися мешканці Північної півкулі. Найкращі умови будуть у Гренландії, Ісландії, Португалії та Іспанії. Велику часткову фазу спостерігатимуть північна Канада та Європа. В Україні ж буде доступно менше ніж 60 % — на заході країни перед заходом Сонця.

Заключне часткове місячне затемнення року припадає на ніч 27/28 серпня. Місячне затемнення називають частковим, якщо наш природний супутник не повністю занурюється в тінь Землі. У цьому випадку в тіні опиниться до 93 % Місяця. Найвдаліші умови для спостережень будуть для Південної Америки, однак максимальну фазу можна буде побачити й зі східної частини Північної Америки. Певні фази також побачить і вся інша частина континенту, а також Гренландія, Африка та Європа. В Україні максимальну фазу спостерігати буде неможливо, але часткові буде видно майже скрізь. Чим далі на заході перебуватиме спостерігач, тим більший відсоток Місяця сховається в тіні Землі перед тим як супутник опуститься за горизонт.

Протистояння та найбільші елонгації планет

Найкращим часом для спостереження внутрішніх планет — Венери та особливо Меркурія — традиційно вважають періоди їхніх найбільших елонгацій. Тобто такі конфігурації, за яких вони відходять на небі на якомога більшу кутову відстань від Сонця. Однак не всі максимальні елонгації Меркурія є однаково сприятливими для спостережень, оскільки під час деяких із них найшвидша планета сходить чи заходить майже одночасно з Сонцем.

Найсприятливішими періодами для спостережень Меркурія з Північної півкулі у 2026 році будуть найбільша східна елонгація 19 лютого (на заході, невдовзі після заходу Сонця) та найбільша західна 21 листопада (південний схід, перед світанком).

Щодо Венери, то найкраща можливість для вечірніх спостережень — пізня весна. А от під час найбільшої східної елонгації, 15 серпня, планету буде спостерігати не так зручно, оскільки вона опускатиметься за горизонт невдовзі після Сонця. Наступне комфортне вікно відкриється в середині листопада: кожного дня найяскравіша планета буде сходити все раніше, ніж Сонце. А на початку 2027 року досягне найбільшої західної елонгації.

Зовнішні відносно Землі планети — від Марса до Нептуна — краще спостерігати у протистояннях, коли планета й Сонце опиняються у протилежних відносно Землі напрямках, та ще й майже на мінімальних можливих відстанях. Найбільш рідкісними є протистояння Марса — на наступне ми очікуємо аж у лютому 2027 року.

Планети-гіганти рухаються значно повільніше, тому в протистоянні бувають трохи рідше, ніж раз на рік. Так, протистояння Юпітера відбудеться вже 10 січня, наступним у такій конфігурації опиниться Нептун (26 вересня), за ним Сатурн (4 жовтня), а завершує цю послідовність Уран (26 листопада).

Цікаві конфігурації планет і Місяця

Ще пам’ятаєте, яким неймовірним було сполучення Венери з Юпітером на світанку 12 серпня 2025 року? Жоден знімок не передасть те, що бачить наживо людське око. Схожа конфігурація на нас очікує ввечері 8 березні. Однак «небесним партнером» Венери буде цього разу не Юпітер, а Сатурн. Між планетами залишиться менш ніж 1°, тож їх можна роздивитися одночасно в окуляр малого телескопа або бінокля. Компанію їм складе Нептун, але на світлому небі його буде складно роздивитися навіть у телескоп.

Впродовж 17–21 квітня аж чотири планети зберуться у тісне скупчення: Сатурн, Меркурій, Марс і Нептун. На жаль, побачити це навряд чи можливо, оскільки планети зійдуть майже безпосередньо перед сходом Сонця.

17 та 18 червня зверніть увагу на західне небо невдовзі після того, як денна зоря сховається за горизонт. Там на вас очікує видовищна конфігурація: Меркурій, Юпітер, Венера та тонкий серпик Місяця компактно розташуються майже в рядок.

Перед світанком 15 серпня менш ніж в 1° один від одного опиняться Юпітер та Меркурій. І хоча планети яскраві, спостерігати це явище буде вельми складно — надто вже вони низько над східним горизонтом.

Рідкісна подія покриття Венери Місяцем відбудеться вдень 14 вересня. Місяць у фазі 12 % буде нескладно знайти на небі. І ця подія допоможе побачити на денному небі й Венеру — непроста задача становиться реалістичною навіть для новачків. Хоча, звичайно, для повноцінних спостережень бажано «озброїтися» біноклем на штативі або телескопом.

5 жовтня, теж на денному небі, орієнтовно о 09:10 (06:10 UTC), Місяць пройде буквально за 0,3° від Марса. Лише на трохи більшій відстані небесні тіла будуть перед світанком. Але для досвідчених спостерігачів саме спостереження на денному небі — це чудовий шанс отримати новий досвід (так, Марс знайти і вдень у телескоп цілком можливо, і вигляд він має дуже незвичний!).

3 листопада у другій половині ночі над східним горизонтом у тісному розташуванні опиняться Марс, Юпітер і старий Місяць.

Юпітер під пильним поглядом

2026 рік ознаменується низкою цікавих рідкісних та маловідомих подій у системі Юпітера. Це пов’язано з тим, що наприкінці року площини орбіт четвірки великих Галілеєвих супутників планети будуть орієнтовані ребром до центру Сонячної системи.  

Така конфігурація дозволяє спостерігати надзвичайно цікаві явища — взаємні «затемнення» одним супутником іншого. Іноді ми бачимо, як супутники ховаються один за одним, а іноді — як один із них входить у тінь іншого. Для детальних спостережень знадобиться телескоп від 200 мм діаметром. Але і з меншою апертурою можна побачити, як два супутники «зливаються» в один. 

Так, наприклад, перед світанком 9 вересня Ганімед частково закриє Каллісто. Своєрідне «затемнення» триватиме орієнтовно з 05:30 до 05:39 (02:30–02:39 UTC). А повний перелік подій можна обчислити за допомогою спеціального сервісу.

Крім того, у ніч з 18 на 19 грудня, а також перед світанком 26 грудня відбудуться четверні транзити: на диску Юпітера водночас опиняться Іо, Європа та їхні тіні.

Комети

З усіх небесних явищ комети є найбільш непередбачуваними. За цією характеристикою вони можуть посперечатися хіба що з надновими та новими. На кінець 2025 року астрономам не відомо жодної комети, яка стане по-справжньому яскравою і легко доступною для спостережень неозброєним оком. Втім, є парочка, які можна буде побачити з біноклем.

Друга декада квітня обіцяє стати сприятливою для спостережень комети C/2025 R3 (PANSTARRS) незадовго до світанку. 19 квітня вона пройде перигелій та досягне блиску +6,7^m. А 26 квітня опиниться на найменшій відстані від Землі й може виявитися відносно яскравою — +3,2^m (за оптимістичними прогнозами — навіть ще яскравішою). Однак у цей час комета буде недоступною для земного спостерігача через видиму близькість до Сонця. А пізніше остаточно перейде у Південну півкулю.

Іще одна «хвостата», на яку варто звернути увагу аматорам астрономії, — періодична комета 10P/Tempel 2. На початку серпня вона пройде перигелій і опиниться найближче до Землі, ще й майже у протистоянні з Сонцем. Однак 2–3 серпня, коли це відбудеться, спостереженням заважатиме яскравий Місяць. Тож краще спробувати відловити її приблизно 26–27 липня. З блиском +6,9^m комета має бути доступною для біноклів і малих телескопів, але в наших широтах у цей час залишатиметься доволі низько над горизонтом.  

Проте цілком можливо, що у 2026 році відкриють якусь нову комету, яка ще до кінця року стане яскравою і доступною для спостережень неозброєним оком.

Чи запалає на небосхилі нова зоря?

Астрофізики, що вивчають змінні зорі загалом та катаклізмічні зоряні системи зокрема, ще з 2024 року очікують на вибух Т Північної Корони (T Coronae Borealis). Вона належить до рідкісного типу так званих повторних нових, які спалахують орієнтовно раз на кілька десятиліть. До того ж із десятка таких систем Чумацького Шляху Т Північної Корони являється єдиною, яку під час спалаху можна спостерігати неозброєним оком — вона стає майже настільки ж яскравою, як Полярна зоря.

Фізично повторна нова являє собою систему з двох зір, одна з яких — білий карлик. Він поступово перетягує речовину зі свого компаньйона (у цьому разі — червоного гіганта), накопичуючи її на поверхні. Коли свіжий водень досягає критичних умов, відбувається термоядерна реакція, що охоплює всю поверхню білого карлика. А ми спостерігаємо різке, впродовж кількох годин, зростання блиску в тисячі разів.

Останні два спалахи Т Північної Корони у 1866 та 1946 роках є надійно зафіксованими й вивчалися максимально ретельно астрономами тих часів. Існують також свідчення про спалахи 1217 та 1787 років, хоча їх не можна назвати абсолютно надійними. Так чи інакше, науковці, які займалися дослідженнями цієї зоряної системи, припускають періодичність приблизно у 80 років. І саме такий проміжок часу з останнього спалаху якраз добігає кінця. 

Ознаки наближення наступного спалаху з’явилися ще в 2018–2023 роках. Тому астрономи-аматори з усієї Північної півкулі пильно стежать за цією зорею, а астрономи-професіонали готові залучити до спостережень найбільші наземні та космічні обсерваторії.

Перелік основних астрономічних подій у хронологічній послідовності

3 січня — максимум метеорного потоку Квадрантиди (радіант у сузір’ї Волопаса, ZHR = 80, змінна активність).

3 січня — Земля у перигелії (найближча до Сонця точка орбіти).

09 січня — транзит Титана по диску Сатурна (початок транзиту о 19:01).

10 січня — Юпітер у протистоянні (у сузір’ї Близнят, блиск -2,7^m).

12 лютого — транзит тіней Європи й Каллісто по диску Юпітера (подвійний транзит триває з 21:04 до 22:25).

17 лютого — кільцеподібне сонячне затемнення (не видно в Україні). 

19 лютого — Меркурій у найбільшій східній елонгації (ввечері низько на заході, блиск -0,4^m).

3 березня — повне місячне затемнення (не видно в Україні).

8 березня — тісне наближення Венери, Сатурна і Нептуна (ввечері низько на заході; блиск Венери -3,9^m; Сатурна +1,0^m; Нептуна +7,8^m).

20 березня — весняне рівнодення (точний час — 16:48).

3 квітня — Меркурій у найбільшій західній елонгації (перед світанком дуже низько на сході, блиск +0,4^m).

22 квітня — максимум метеорного потоку Ліриди (радіант на межі Ліри і Геркулеса, ZHR = 18).

6 травня — максимум метеорного потоку Ета-Аквариди (радіант у сузір’ї Водолія, ZHR = 50).

29 травня — Венера у найвищій точці на вечірньому небі (блиск -3,9^m). 

9 червня — сполучення Венери з Юпітером (ввечері низько на заході; блиск Венери -4,0^m; Юпітера -1,9^m).

15 червня — Меркурій у найбільшій східній елонгації (ввечері низько на північному заході, блиск +0,6^m).

17 червня — близьке сполучення Місяця з Венерою (ввечері на заході, блиск Венери -4,0^m).

21 червня — літнє сонцестояння (точний час — 11:27).

6 липня — Земля в афелії (найвіддаленіша від Сонця точка орбіти).

11 липня — сполучення Місяця з Плеядами (перед світанком низько на північному сході).

31 липня — максимум метеорного потоку Південні Дельта-Аквариди (радіант у сузір’ї Водолія, ZHR = 25).

2 серпня — Меркурій у найбільшій західній елонгації (перед світанком низько на північному сході).

12 серпня — повне сонячне затемнення (видно часткову фазу на заході України). 

12/13 серпня — максимум метеорного потоку Персеїди (радіант у сузір’ї Персея, ZHR = 100). 

15 серпня — сполучення Меркурія з Юпітером (перед світанком низько на сході, блиск Меркурія -1,2^m; Юпітера -1,8^m).

15 серпня — Венера у найбільшій східній елонгації (ввечері низько на заході, блиск -4,4^m).

28 серпня — часткове місячне затемнення (в Україні видно часткову фазу перед світанком). 

14 вересня — покриття Венери Місяцем (на денному небі, орієнтовний час 12:53–13:52).

23 вересня — осіннє рівнодення (точний час — 03:08).

26 вересня — Нептун у протистоянні (у сузір’ї Риб, блиск +7,8^m).

4 жовтня — Сатурн у протистоянні (у сузір’ї Кита, блиск +0,3^m).

5 жовтня — близьке сполучення Місяця з Марсом (перед світанком; блиск Марса +1,0^m).

12 жовтня — Меркурій у найбільшій східній елонгації (ввечері дуже низько на південному заході).

13 жовтня — астероїд Веста у протистоянні (у сузір’ї Кита, блиск +6,1^m).

21 жовтня — максимум метеорного потоку Оріоніди (радіант у сузір’ї Оріона, ZHR до 30).

3 листопада — близьке сполучення Місяця з Юпітером (у другій половині ночі 2/3 листопада, блиск Юпітера -2,0^m).

15/16 листопада — сполучення Марса з Юпітером (блиск Марса +0,6^m; блиск Юпітера -2,1^m).

17/18 листопада — максимум метеорного потоку Леоніди (радіант у сузір’ї Лева, ZHR = 15). 

21 листопада — Меркурій у найбільшій західній елонгації (перед світанком низько на південному сході, блиск -0,6^m).

26 листопада — Уран у протистоянні (у сузір’ї Тельця; блиск +5,6^m).

9 грудня — Венера на найбільшій висоті на ранковому небі (перед світанком на південному сході, блиск -4,8^m).

14 грудня — максимум метеорного потоку Гемініди (радіант у сузір’ї Близнят, ZHR = 150).

18/19 грудня — на диску Юпітера одночасно Іо, Європа та їхні тіні (четверний транзит з 02:22 до 03:01, подвійний транзит тіней з 01:18 до 03:01).

21 грудня — зимове сонцестояння (точний час — 22:53).

26 грудня — на диску Юпітера одночасно Іо, Європа та їхні тіні (четверний транзит з 04:46 до 05:26, подвійний транзит тіней з 03:13 до 05:26).

Редакція UST від щирого серця бажає вам щасливих свят та вдалого Нового, 2026-го, року! Хай небо над вами буде мирним, ясним та зоряним і подарує безліч незабутніх приємних моментів!