Екзопланети в зонах населеності навколо червоних карликів навряд чи зможуть мати великі екзомісяці. Такого висновку дійшла команда американських учених. Результати їхнього дослідження було опубліковано на сайті препринтів arXiv.
Найпоширеніші зорі Всесвіту
Червоні карлики є найпоширенішими зорями у Всесвіті. Вони становлять близько 75% населення Чумацького Шляху. Астрономи активно дискутують на тему того, чи можуть такі зорі бути домівкою для життя. Через тьмяність, зона населеності в їхніх системах розташована на дуже невеликій відстані, і розташовані в ній екзопланети, найімовірніше, перебувають у приливному захопленні. Крім того, червоні карлики відрізняються вельми «бурхливою» вдачею. Вони виробляють дуже потужні спалахи, які, як вважається, з часом можуть повністю здути атмосферу екзопланети.
Однак є ще один фактор, який довгий час не враховували вчені: екзомісяці. Наша планета має дуже великий супутник, чия наявність є важливим фактором у тому, що вона залишається населеною. Місяць стабілізує нахил осі Землі, що допомагає створити клімат і зміну сезонів, сприятливіші для життя. Він також викликає припливи та відливи в океанах, що могло зіграти ключову роль у тому, що життя вийшло на сушу.
Небезпечне місце для екзомісяців
Але як щодо екзопланет у зонах життя червоних карликів? Чи можуть вони мати великі екзомісяці?
Щоб знайти відповідь на це питання, вчені вдалися до комп’ютерного моделювання. Його результати виявилися не надто втішними. Вони дійшли висновку, що через гравітаційну взаємодію з червоними карликами, землеподібні екзопланети дуже швидко втрачають великі супутники. Їх типовий термін життя становить менше ніж 10 млн років. При цьому через екстремальний приливний нагрів такі об’єкти не мають шансів набути умов для виникнення життя на поверхні.
Утім, попри загальну нестійкість таких систем, є деякі випадки, коли великий місяць може існувати протягом тривалого часу. Це можливо в системах наймасивніших і найгарячіших червоних карликів, де зона життя проходить на більшій відстані від зорі та екзопланети зазнають менших приливних сил. У цьому випадку, якщо планета-господиня має масу, що дорівнює двом масам Землі, великий екзомісяць зможе проіснувати максимум 1,35 млрд років. Для порівняння, це відповідає періоду, коли кисень тільки починав накопичуватися в атмосфері Землі.
Автори дослідження також зазначають, що у винятково рідкісних випадках екзомісяць зможе існувати довше 5 млрд років. Вони також зазначають, що набагато менші місяці розміром із Цереру або Фобос можуть існувати протягом тривалого часу, але такі тіла перебувають поза межами наших нинішніх можливостей щодо їхнього виявлення.
За матеріалами Phys.org
