Грудень — це не тільки найдовші ночі, а ще й надзвичайно багаті сузір’я над головою та (якщо пощастить) хрусткий блискучий сніг під ногами. Оріон і Великий Пес, Персей і Візничий, Близнята і їхній гість Юпітер — видовище, від якого неможливо відвести погляд. Грудень подарує нам один із найпотужніших метеорних потоків — Гемініди. Планети-гіганти, Юпітер і Сатурн, будуть особливо цікавими цілями для спостерігачів. А міжзоряна комета 3I/ATLAS пройде на найменшій відстані від Землі.
Однак ми не радимо чекати, поки 3I/ATLAS наблизиться до нас, адже на той момент вона перебуватиме за 343 млн км, що більш ніж удвічі перевищує відстань між Землею та Сонцем. Віддаляючись від нашої зорі, комета вже потроху втрачає яскравість. Тому, якщо у вас є відповідне обладнання, спробуйте упіймати комету не пізніше, ніж у перші дні грудня.
На початку місяця кільця Сатурна все ще залишатимуться майже закритими. Для земного спостерігача вони здаватимуться тоненькою смужкою, що відкидає чорну тінь на диск планети. Сатурн у цьому місяці доступний для спостережень ввечері. Він продовжує свій неквапливий рух сузір’ям Водолія, потроху наближаючись до межі з Рибами.
Юпітер же готується нас потішити протистоянням наступного місяця. Але вже зараз його великі кутові розміри дозволяють роздивитися в телескоп багато мінливих деталей на диску планети. Уран перебуває в Тельці, неподалік від скупчення Плеяди, та спостерігається впродовж усієї ночі. А Нептун залишається в сузір’ї Риб, доступний лише ввечері.
Венера наближається до Сонця і в грудні стає недоступною для земного спостерігача; те ж саме стосується і Марса. Однак ми матимемо певну компенсацію у вигляді найбільшої західної елонгації Меркурія — одна з найкращих можливостей цього року спостерігати швидку планету на світанку. Крім того, повня цього місяця замикатиме серію супермісяців 2025 року.
А головною астрономічною подією грудня стане один із найвидовищніших метеорних потоків — Гемініди. Цьогоріч умови для його спостереження доволі вдалі, оскільки під час максимуму 14-го числа Місяць перебуватиме у фазі 29 %, і впродовж першої половини ночі залишатиметься під горизонтом.
Перелік подій
? ? ? 4 грудня — сполучення Місяця (99 %) з Плеядами, спостерігається вранці перед сходом Сонця низько на західному горизонті. Західні області України та Європа можуть також побачити покриття Плеяд Місяцем, яке триватиме орієнтовно з 03:00 до 05:40 (UTC).
? ? ? 5 грудня — повня, супермісяць. Точний час повної фази — 01:13 (4 грудня 23:13 UTC).
? ? ? 7 грудня — сполучення Місяця (89 %) з Юпітером (-2,6m). Найближче небесні тіла опиняться о 17:47 (15:47 UTC), коли для нас ще перебуватимуть під горизонтом. Але впродовж усієї ночі 7/8 грудня вони залишатимуться доволі близько.
? ? ? 7 грудня — Меркурій (-0,5m) у найбільшій західній елонгації, спостерігається на сході перед світанком.
? ? ? 14 грудня — максимум метеорного потоку Гемініди з радіантом у сузір’ї Близнят, ZHR = 150.
? ? ? 19 грудня — міжзоряна комета 3I/ATLAS опиниться на найменшій відстані від Землі.
? ? ? 20 грудня — молодик, точний час — 03:43 (01:43 UTC).
? ? ? 21 грудня — зимове сонцестояння, момент настання — 17:04 (15:04 UTC).
? ? ? 26 грудня — сполучення Місяця (39 %) із Сатурном (+1,2m), спостерігається ввечері.
? ? ? 31 грудня — сполучення Місяця (89 %) з Плеядами. У проміжку між 13:30 та 16:30 (11:30 та 14:30 UTC) відбудеться покриття, але в Україні в цей час небо ще занадто світле.
Детальний огляд найцікавіших подій
7 грудня: найбільша елонгація Меркурія
Найшвидшу планету Сонячної системи побачити не так-то й легко. Залишаючись здебільшого доволі яскравим, Меркурій майже увесь час перебуває поблизу Сонця. Але орієнтовно 6–7 разів на рік він опиняється достатньо далеко від денної зорі, аби стати помітним — безпосередньо перед світанком або невдовзі після заходу. Найвіддаленіші такі положення називаються, відповідно, найбільшою (або максимальною) західною та східною елонгацією. У ці моменти Меркурій перебуває на відстані 18°–28° від Сонця — цей параметр варіюється через витягнутість орбіти планети.
Кілька днів до та після дати максимальної елонгації вважаються найсприятливішими для спостережень Меркурія. Однак насправді це не завжди так. Планета рухається неподалік від площини екліптики, а кут між нею та горизонтом вранці й увечері змінюється впродовж року. Це означає, що в деяких максимальних елонгаціях Меркурій сходить або заходить майже одночасно із Сонцем.
7 грудня буде доволі вдалим днем для спостережень. Перед світанком Меркурій з’явиться над горизонтом орієнтовно на 2 год 7 хв раніше за Сонце; кутова відстань між ними сягатиме 20.7°, а зоряна величина планети становитиме -0,5m.
Оптимальний час спостережень залежить від вашого географічного положення, тому під час планування краще скористатися віртуальним планетарієм. Для Києва це між 06:40 та 06:55. Найкраще планету буде видно тоді, коли її висота над горизонтом становитиме щонайменше 6°–7°, в той час як Сонце буде не вище ніж у 7°–8° під горизонтом. Спостерігаючи в телескоп, можна побачити фазу Меркурія: вранці 7 грудня він буде освітлений на 60 %.
14 грудня: «зорепад» Гемініди
Середина грудня подарує нам один із найпотужніших метеорних потоків року — Гемініди. Це щорічний «зорепад», але, на відміну від минулого року, коли його максимум прийшовся майже на повню, цього разу Місяць не заважатиме насолодитися видовищем: він зійде аж після 3 години ночі, й фаза становитиме 21 %.
Загалом активність потоку триває з 4 до 17 грудня, але в ніч 13/14 досягне піка; прогнозований ZHR = 150. Впродовж періоду активності радіант (уявна точка вильоту метеорів) Гемінід дрейфує сузір’ям Близнят і під час максимуму опиниться поблизу зорі Кастор — однієї з найяскравіших у сузір’ї. Однак не варто орієнтуватися саме на радіант — метеори будуть з’являтися по всьому небу. Якщо ж ви замислили зйомку, то оптимальним рішенням буде направити камеру на область неба на кутовій відстані у 20°–30° від радіанта.
Метеори потоку Гемінід є найповільнішими з усіх потужних потоків — вони входять в атмосферу на швидкості лише 35 км/с. Вони цікаві ще й тим, що, на відміну від більшості метеорних потоків, пов’язані не з кометою, а з активним навколоземним астероїдом (3200) Фаетон. Гемінідам здебільшого притаманний жовтуватий колір, і серед них нерідко зустрічаються боліди — дуже яскраві метеори. Найбільше «падаючих зір» можна буде помітити орієнтовно між 2 та 4 годинами ночі.
Плануючи спостереження в холодну пору року, не забудьте перевірити прогноз погоди, обрати відкритий майданчик якомога далі від міського засвітлення, запастися гарячими напоями, теплим одягом та спальником чи ковдрою. Комфорт спостережень допоможе забезпечити розкладне крісло або шезлонг.
20 грудня: молодик — ідеальний час зазирнути у глибини Всесвіту
Відсутність Місяця на небі надає нам можливість роздивитися слабкі об’єкти, які в інші ночі тануть на тлі освітленого неба. Серед усіх об’єктів глибокого космосу безперечним королем зимового неба є Туманність Оріона, яку на темному небі видно навіть неозброєним оком. Якщо ж у вас є телескоп, спробуйте поекспериментувати: на малих збільшеннях туманність буде видно повністю, а на великих можна буде роздивитися центральну «трапецію» — примітну четвірку зір у самому серці туманності. Якщо ж вам хочеться більшого, спробуйте скомбінувати окуляр з UHC-фільтром, який підкреслить її волокнисту структуру.
Одним із найнезвичніших зимових об’єктів є Змінна Туманність Хаббла, каталогізована як NGC 2261. Фотографуючи її з проміжком у кілька тижнів, можна побачити зміни структури. Мінлива природа NGC 2261 пов’язана зі змінною зорею R Єдинорога, світло якої відбиває туманність.
Варті вашої уваги й різноманітні зоряні скупчення. З найпростіших, звичайно, залишаються доступними Плеяди та Гіади (Телець), а також Ясла (Рак), Скупчення Альфа Персея та Подвійне Скупчення Персея. Для більш досвідчених спостерігачів підійдуть слабші об’єкти: M79 (в Зайці), М50 (Єдинорог), М41 (Великий Пес); М38, М36 та М37 (Візничий); М35 (Близнята) та багато інших.
21 грудня: зимове сонцестояння — початок астрономічної зими
З астрономічної точки зору, зима настає лише із зимовим сонцестоянням, а не 1 грудня. Це той самий момент року, коли Сонце проходить найпівденнішу точку екліптики, кульмінує на найменшій висоті, а північний полюс Землі максимально відхилений від нашої зорі.
Астрономи можуть доволі точно обчислити цей момент: у 2025 році він настає 21 грудня о 17:04 (15:04 UTC). У цей день світлова частина доби є найкоротшою, а темна — найдовшою. Наприклад, у Києві між сходом і заходом Сонця лише 8 годин 13 секунд — приблизно удвічі менше, ніж у день літнього сонцестояння.
Зимове сонцестояння є також серединою полярної ночі для Північного полюса, і полярного дня — для Південного. А після цієї дати Північна півкуля поступово починає отримувати все більше світла й тепла від Сонця.
Не надто любите зиму? Тоді вас, напевно, потішить той факт, що в астрономічному визначенні зима у Північній півкулі є найкоротшим сезоном — вона триває лише 89 днів.
