За понад десятиліття перебування на Марсі ровер Curiosity стикався з багатьма сюрпризами. Проте остання знахідка здивувала навіть досвідчених фахівців NASA. 25 квітня 2026 року марсохід розпочав цілком рутинну процедуру: занурив свій роторно-ударний бур у марсіанську скелю під назвою «Атакама». Мета була стандартною — подрібнити зразок породи у порошок для подальшого хімічного аналізу. Однак, коли Curiosity спробував витягнути інструмент, разом із ним на поверхню піднялася ціла 13-кілограмова кам’яна брила. Як зазначають в агентстві, подібного інциденту не траплялося жодного разу за всі 13,5 років роботи апарата.

«У минулому процес буріння міг розколоти камінь або відшарувати верхні породи, але скеля ще ніколи не насаджувалася на бурову гільзу», — пояснили представники NASA.
Головна проблема полягає в тому, що марсіанська геологія — це завжди лотерея. Інженери на Землі можуть проводити сотні краш-тестів, але передбачити поведінку інопланетного ґрунту за сотні мільйонів кілометрів неможливо. Мікротріщини, різниця у твердості матеріалів чи специфіка зчеплення шарів породи здатні радикально змінити реакцію каменю на фізичне навантаження. І дізнатися про ці властивості можна лише в момент безпосереднього контакту бура з поверхнею.
Складна історія буріння Curiosity
Відносини марсохода з марсіанським рельєфом завжди були непростими. Інструмент Curiosity поєднує обертальний рух із потужною ударною силою для ефективного подрібнення породи на пил, який потім аналізується бортовими приладами. Однак цей складний механізм не раз давав збій.

Ще у 2015 році фіксувалися короткі замикання та проблеми з гальмівною системою через потрапляння уламків. Наприкінці 2016 року ситуація погіршилася настільки, що бурові роботи довелося призупинити. Лише у 2018 році, після тривалих тестів, інженери знайшли нестандартний програмний обхідний шлях, що дозволило відновити дослідження. Ці зусилля були не марними: згодом бур допоміг виявити у мулових каменях довголанцюгові алкани — складні молекули, походження яких дуже важко пояснити виключно небіологічними процесами.
Операція з порятунку
На щастя, масивний камінь не затримався на роботизованому маніпуляторі надовго. Перші спроби земної команди просто «струсити» брилу за допомогою легкої вібрації виявилися марними. 29 квітня процедуру повторили: з «Атаками» осипався пісок, але шматок породи тримався міцно.
Кульмінація настала 1 травня. Інженери застосували комплексний підхід: вони сильніше нахилили бур, поєднали обертання з вібрацією та прокрутили бурове долото. Хоча команда готувалася до повторення цих маніпуляцій, камінь відірвався з першої ж спроби й гучно розбився об марсіанський ґрунт.
Місія триває, попри зношення
Початково місія Curiosity була розрахована лише на два роки. Проте за цей час апарат буквально перевернув наші уявлення про Марс: він дослідив історію марсіанської води, піднявся на гору Шарп, проаналізував дно стародавнього озера в кратері Гейл і знайшов збережені органічні молекули.

Сьогодні у ровера вже є помітні ознаки технічного зносу, проте він продовжує працювати на повну потужність. І головна заслуга в цьому належить команді інженерів на Землі, які щоразу знаходять креативні рішення, коли Червона планета підкидає їм черговий несподіваний виклик.
Раніше ми розповідали про те, як несподіваний «пасажир» подорожує автостопом по Марсу.
За матеріалами nasa.gov