Нова батарея завтовшки з гральну карту для космічних технологій

Космічні апарати — від кубсатів до місячних роверів — постійно впираються в одне й те саме обмеження: енергію треба втиснути в мінімальний об’єм і масу. Тому інновації зі світу споживчої електроніки часто стають раннім індикатором того, куди рухаються матеріали й акумуляторні технології. На MWC 2026 компанія HONOR саме так і підсвітила свій новий напрям, показавши ультратонку Silicon-carbon Blade Battery — кремній-вуглецеву батарею, яку в промоматеріалах буквально подали як «лезо».

Демонстрація розрізання предметів тонкою, як лезо, батареєю від рекордсмена Книги рекордів Гіннеса Ріка Сміта-молодшого. Джерело: honor

Для демонстрації товщини HONOR запросила Rick Smith Jr. — багаторазового рекордсмена Guinness із жонглювання та метання гральних карт. У тизерах батарейні елементи нагадують колоду карт, підкреслюючи ідею максимально тонких комірок без втрати потужності.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту
HONOR демонструє silicon-carbon батарею для складаних смартфонів: 921 Wh/л, 6660 мА·год і 25 % вмісту кремнію. Джерело: honor

За заявою компанії, Blade Battery має 32 % вмісту кремнію та щільність енергії понад 900 Wh/L, а її мета — підвести складні смартфони до 7000 мА·год без збільшення габаритів. Водночас HONOR поки не розкриває ключові інженерні параметри для оцінки надійності — зокрема реальну деградацію та ресурс циклів.

Як це працює? У звичайних літій-іонних батареях анод часто графітовий. Кремній може вмістити більше літію, тому дає вищу ємність, але має проблему: під час заряд-розряд кремній помітно розширюється й стискається, що руйнує структуру та прискорює деградацію. Ідея silicon-carbon підходу — вбудувати кремній у вуглецеву матрицю / композит, щоб краще стримувати деформації й зберігати провідність, піднімаючи ємність без різкого падіння ресурсу.

Чому це важливо? Вища об’ємна щільність енергії (Wh/L) — це прямий виграш для супутників, посадкових платформ і автономних наукових станцій: більше енергії в тому ж корпусі означає довшу роботу приладів, вищу пікову потужність для зв’язку / обчислень і менше теплових та складальних компромісів. Якщо кремній-вуглецеві аноди стабілізують ресурс, такі підходи потенційно підсилять компактні енергоблоки для малих космічних апаратів, де об’єм під батарею критичний.

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту