Близько 66 млн років тому зіткнення гігантського астероїда з Землею в районі сучасного півострова Юкатан у Мексиці назавжди змінило хід еволюції. В результаті катастрофи з лиця планети було буквально стерто понад 75 % біологічних видів, включно з динозаврами. Проте дослідження, опубліковане у виданні Science Advances, змусило науковий світ переглянути причини глобального екологічного колапсу. На основі цієї праці науковці висувають гіпотезу, що динозаврів знищило не стільки саме зіткнення, скільки склад вкрай рідкісного астероїда, який запустив смертельну ланцюгову реакцію.
Міжнародна група науковців провела детальний ізотопний аналіз нікелю у зразках так званої межі крейдового та палеогенного періодів (K–Pg). Цей тонкий глобальний прошарок глини утворився після удару астероїда Чиксулуб і є головним геологічним маркером катастрофи.
Результати дослідження показали, що астероїд Чиксулуб належав до типу CO — рідкісного різновиду вуглецевих хондритів групи Орнан. Такі метеорити становлять лише близько 5 % усіх відомих вуглецевих хондритів і містять одну з найдавніших речовин, що збереглася з часів формування Сонячної системи. Порівняно з іншими вуглецевими хондритами CO-хондрити містять менше летких елементів, зокрема води, вуглецю, цинку та особливо сірки.
Сірка більше не головний підозрюваний
Раніше палеонтологи та кліматологи припускали, що головним чинником тривалої «ударної зими» стали величезні обсяги сірки, які потрапили в атмосферу після удару. Значна частина цієї сірки, ймовірно, походила з багатих на сульфати земних порід у районі кратера Чиксулуб. Перетворившись на сульфатні аерозолі, вона ефективно відбивала сонячне світло й спричинила різке похолодання. Нове дослідження показує, що сам астероїд типу CO містив щонайменше вдвічі менше сірки, ніж припускали раніше.
За словами планетолога Філіпа Клейса з Вільного університету Брюсселя, це відкриття не спростовує теорію падіння астероїда як причину масового вимирання, але змінює уявлення про процеси, що відбувалися в атмосфері після удару. Якщо нові результати правильні, основним чинником глобального затемнення могли бути не гази, вивільнені самим астероїдом, а гігантський стовп дрібного силікатного пилу й уламків земної кори, піднятих ударом у верхні шари атмосфери. Разом із сажею від масштабних лісових пожеж вони на тривалий час перекрили доступ сонячного світла й спричинили різке похолодання
Космічна випадковість
Науковці досі не можуть точно вказати місце «народження» астероїда Чиксулуб, але його унікальний хімічний профіль вказує на походження з глибоких, багатих на космічне сміття околиць нашої планетарної системи. Те, що Земля перетнулася на своїй орбіті з настільки рідкісним та чистим реліктом раннього Всесвіту, підкреслює трагічну випадковість, яка коштувала життя тогочасній фауні.
Навіть через 66 млн років після катастрофи кратер Чиксулуб продовжує підкидати вченим загадки, доводячи, що історія найбільшого вимирання нашої планети все ще ховає чимало таємниць.
Раніше ми розповідали про те, що астероїд-вбивця упав на найболючішу точку Землі.
За матеріалами gizmodo.com
