Чимало екзопланет обертаються настільки близько до власного світила, що його випромінювання змушує їх інтенсивно випаровуватися. Цей процес впливає на магнітне поле зорі, а воно, своєю чергою, — на лінії у її спектрі.
Планети, що випаровуються
Нещодавно у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society була опублікована стаття, автори якої заявляють, що знайшли новий метод виявлення екзопланет. Він допоможе у випадку, якщо світ ховається у променях своєї зорі.
Це дуже заважає виявляти невеликі планети. Ось чому в переліку підтверджених світів так багато газових гігантів, особливо тих, що розташовані близько до своєї зорі. Проте науковці помітили, що чимало таких планет активно втрачають масу через її випаровування.
Це впливає і на самі світи, й на зорю. Робота її магнітного поля порушується, що відбивається на лініях випромінювання у спектрі. Дослідивши закономірності цих змін, їх можна використовувати не лише для підтвердження існування екзопланет, а й для визначення параметрів їхніх орбіт і розмірів.
Відкриття планет
Насправді науковці вже навіть випробували цей метод і довели, що він ефективний. Його використали у програмі «Проєкт планет розсіяної матерії» (DMPP). Вона являє собою дослідження 24 зір і включає понад 10 спостережень радіальної швидкості кожної з них, використовуючи спектрографи High Accuracy Radial velocity Planet Searcher (HARPS) та Echelle SPectrograph for Rocky Exoplanets and Stable Spectroscopic Observations instrument (ESPRESSO). Астрономи також порівняли частоту появи планет з іншими основними дослідженнями радіальної швидкості, враховуючи відмінності в орбітальних припущеннях.
Дослідники виявили сім нових планет у п’яти різних зоряних системах, а також змогли уточнити орбітальні параметри — зокрема періоди обертання та маси планет — для кількох уже відомих систем. Усі нещодавно відкриті планети виявилися значно більшими за Землю й мають орбітальні періоди 63 дні або менше (шість із них — менш як 37 днів).
Команда стверджує, що їхній метод призвів до набагато вищих показників виявлення, ніж інші дослідження радіальної швидкості. DMPP приблизно на 40 % ефективніший виключно з точки зору спостережень на одне виявлення планети. Водночас автори зауважують, що цей показник розрахований за умови стандартного часу інтегрування для кожного спостереження у вищезгаданому огляді.
Частота появи планет з періодами менш ніж 50 днів та масами 3–10 земних становила 83 %. Для планет з масами 10–30 земних частота появи становила 27 %, а для мас 30–100 земних — 13,9 %. Команда зазначає, що результати свідчать про те, що наша Галактика може кишіти близькими планетами, що випаровуються, особливо навколо певних типів зір.
За матеріалами phys.org
