Заява адміністратора NASA Джареда Айзекмана про те, що треба повернути Плутону статус планети, викликала цілу зливу чуток про те, що це справді може статися. Однак вкрай малоймовірно, що це призведе до чогось, окрім беззмістовних суперечок, які радше зашкодять самій космічній агенції.
Заяви Айзекмана
28 квітня один з американських сенаторів запитав у адміністратора NASA Джареда Айзекмана, чи можна повернути Плутону статус планети. На це керівник аерокосмічної адміністрації відповів, що він підтримує цю ідею, і науковці його організації вже готують серію статей для того, аби довести світовому науковому товариству, що це — правильне рішення.
Згадав Айзекман про Плутон вже вдруге за останній місяць. До того був лист маленької дівчинки, яка питала про те саме. І тоді адміністратор NASA теж публічно заявив, що підтримує повернення Плутону статусу планети. Це багато кого змусило заговорити про такий крок як про реальні наміри.
Але насправді все набагато складніше. Річ у тім, що NASA не має права щось перейменовувати в космосі. Цими питаннями займається Міжнародний астрономічний союз, а для нього думка Айзекмана важить дуже мало.
Планети звичайні та карликові
Озвучені Айзекманом ідеї збігаються з думкою дуже багатьох людей на Землі. Бо багато кому шкода Плутон, який злі науковці позбавили статусу планети. Але насправді 2006 року на Генеральній асамблеї все того ж самого Міжнародного астрономічного союзу сталося дещо інше: науковці переглянули класифікацію тіл у Сонячній системі.
Замість двох класів тіл (планет і астероїдів) зробили три: планети, карликові планети та астероїди. Адже між першими та другими межа була надто вже нечіткою, і на ній існувало чимало об’єктів, які, якщо придивитися, не дуже вписувалися в якусь із двох категорій.
Але найгіршим було те, що за кілька років до того американський астроном Майкл Браун відкрив за орбітою Нептуна Ериду, яка мала розмір трохи більший за Плутон, але при цьому оберталася приблизно там само, де і він. Саме це підштовхнуло науковців до створення окремої категорії небесних тіл — об’єктів, достатньо великих, щоб бути схожими на планети, але водночас таких, що можуть входити до складу астероїдних поясів.
Цю категорію назвали карликовими планетами й зарахували до неї Плутон, який давно викликав багато запитань через розмір і сильно витягнуту та нахилену орбіту. До речі, перекласифікували не тільки його, але й, наприклад, Цереру, яка до того вважалася найбільшим астероїдом Головного поясу.
Із Церерою взагалі вийшла цікава історія, бо її свого часу знайшли, коли шукали планету між Юпітером та Марсом, яка, за деякими розрахунками, там мала б бути. Та й самі астероїди раніше називалися малими планетами. Тож у її випадку це було «підвищенням», причому достатньо заслуженим.
Make Pluto great again!
Отже, Міжнародний астрономічний союз має дуже ґрунтовні причини не йти назустріч тим, кому «дуже шкода Плутона». Адже його статус — лише результат нової класифікації, а спроба повернути його в категорію планет миттєво викличе питання, а що ж робити з рештою карликових планет.
А їх же за останні 20 років менше не стало. Навпаки, знайшли нові, тож зараз їхня кількість сягає 150. І що, їх усі класифікувати як планети? Технічно, це було б можливо, але виникає запитання, як тоді жити астрологам.
Проте деклароване Айзекманом бажання поновити Плутон у статусі планети має дещо іншу природу. Воно тісно пов’язане з популярним нині у США суспільним бажанням переглянути чимало концепцій, прийнятих в останні пару десятиліть, які, як багатьом здається, роблять Америку слабкою.
Втіленням цього бажання є гасло, під яким теперішній президент США зайняв своє місце: make America great again. Звичайно, що нічого спільного ані з гендерними дослідженнями, ані з лібералізацією міграційної політики прийнята у 2006 році класифікація небесних тіл не має.
Проте багатьом людям, які з астрономією знайомі дуже поверхнево, вона здається явищем того ж порядку. А отже, повернення Плутону статусу планети чудово вписується у це саме «Make America great again». Звичайно, що нічого, крім популізму, заснованого на низькому рівні знань, у цій ідеї немає. Проте і цього достатньо для того, аби американські сенатори ставили питання про це адміністратору NASA.
При цьому як раціональний аргумент за повернення Плутону старого статусу наводять те, що він був єдиною планетою, відкритою американцем — Клайдом Томбо. При цьому чомусь ніхто не говорить про надання статусу планети Ериді. А Майкл Браун, її першовідкривач, теж американець. Він є одним із головних ініціаторів введення нової класифікації й, звичайно ж, називає ідеї Айзекмана маячнею. Астрономи, на відміну від пересічних громадян, взагалі його висловлювання серйозно не сприймають.
Проте команда Дональда Трампа славиться тим, що готові приймати популістичні рішення, наскільки б безвідповідальними вони не були. Ніщо не заважає Айзекману видати документ, що Плутон має вважатися планетою. Так само: ніщо не заважає Трампу підписати відповідний наказ.
Незрозуміло лише, про що він має бути, бо ініціатори повернення величі Плутону говорять тільки про нього, а не про карликові планети загалом. Якщо його назвуть планетою як виняток, то це викличе додаткові суперечки щодо того, чому саме він. Максимум, де Плутон буде називатися планетою — це американські ЗМІ та офіційні документи NASA, і це нічого, крім нової плутанини й розмов, не викличе.
Запропонований підхід оновити класифікацію з урахуванням внутрішньої будови тіл з головою видає те, що його пропонують не дуже обізнані в астрономії люди. Бо навіть із сьогоднішніми знаннями ми можемо стверджувати, що тоді, крім Плутона, планетами доведеться визнавати ще кілька великих тіл, а ще більша їхня кількість може бути визнана такими у майбутньому.
Тобто ситуація знову повертається до кількох десятків планет у Сонячній системі. Виходить суцільний біг по колу. І тут питання в тому, чи сам Айзекман розуміє, наскільки безглузді речі він говорить.
NASA — заручниця
Уже те, що Айзекман на запитання про Плутон почав висловлюватися «за» чи «проти» замість того, аби пояснити все вищеописане, показує його в очах тих, хто в космічній сфері дійсно розбирається, не в найкращому світлі. Зрештою, він міг просто заявити, що Плутон і так уже планета, тільки карликова.
Айзекмана призначили у NASA як компромісну фігуру, яка більш-менш вміє говорити і з командою Трампа, і з науковцями. Ніби й бізнесмен, і при цьому знає ще щось, крім того, як заробляти гроші. Донедавна так і було: він знаходив нехай не бездоганні, але дієві рішення, які хоч і зі скрипом, але влаштовували всіх.
Для розуміння того, чому він так відповів про Плутон, треба згадати, де він так відповів. А зробив він це на слуханнях у Сенаті, де розглядався бюджет NASA на 2027 рік, який мають суттєво скоротити. Навіть те, що цієї весни американські астронавти облетіли Місяць, а Дональд Трамп під час прийому в Білому домі назвав їх героями, не змінило ситуації.
Адміністрація Трампа так само, як і на початку 2025 року, вважає, що науковці витрачають занадто багато грошей на незрозумілі їм речі. Усім подобаються досягнення, якими можна пишатися у прямому ефірі, але науковці переважно займаються не ними.
І Джаред Айзекман не займає жорсткої позиції на захист наукових програм. Він намагається зберегти фінансування, водночас демонструючи лояльність політичному керівництву. Саме в такому контексті й варто розглядати його заяву про Плутон: як спробу отримати гроші.
Насправді головне питання щодо всіх цих заяв — не про те, вважати крижану кулю на околицях Сонячної системи планетою чи карликовою планетою, а в тому, що NASA опинилася в заручниках американського уряду і готова обговорювати такі далекі від науки твердження.
Звичайно, завжди можна сказати, що NASA все ще залишається серйозним гравцем у науці про космос, і не останню роль у цьому відіграють гроші від уряду США. І цю вагу теоретично можна використати для того, аби натиснути на астрономічну спільноту. Тільки залишається питання, наскільки швидко політика недофінансування виллється у зменшення реальних наукових результатів і втрату цього самого авторитету.
