Коли ми дивимося в нічне небо, здається, що космос — це безмежна чорна безодня. Але чи справді це так? Виявляється абсолютна темрява — неймовірно рідкісне явище, і знайти її набагато складніше, ніж можна уявити. Все залежить від того, як саме визначити темряву.
Космічне світіння
Насправді космос — не зовсім чорний, а наповнений світлом. Через космічний пил, який розсіює світло далеко від зір, більшість Всесвіту пронизана слабким фоновим світінням. Якщо ж дивитися не лише у видимому спектрі, а в усіх діапазонах — від гамма-променів до радіохвиль — то простір виявляється досить барвистим та яскравим. Отже, темрява — це доволі відносне поняття.
Рекордсмени темряви
Якщо говорити саме про видиме світло, то в космосі існують справді темні об’єкти. Їхня «чорнота» науково вимірюється альбедо — відсотком світла, що відбивається від поверхні. Наприклад, ідеальне дзеркало має альбедо 1 (100 %), а кам’яне вугілля — лише 4 %.
Один із найтемніших об’єктів у Сонячній системі — ядро комети Бореллі. За даними Книги рекордів Гіннеса, ця 8-кілометрова крижана гора відбиває менш ніж 3 % сонячного світла. А екзопланета TrES-2b — ще темніша, вона відбиває менш ніж 1% світла своєї зорі, завдяки атмосфері, наповненій парами натрію та оксиду титану. Для порівняння, наша Земля «віддзеркалює» 30 % сонячного світла.
Пастки світла та вічна тінь
Інший тип темряви створюють об’єкти, що поглинають або блокують світло. Класичний приклад — чорні діри. Вони не випромінюють світло і захоплюють його за горизонтом подій. Цікаво, що всередині чорної діри, за словами науковців, могло б бути навіть дуже яскраво, але це світло назавжди втрачене для зовнішнього спостерігача.
Також існують зони вічної тіні. Наприклад, кратери на полюсах Місяця або Плутона, куди ніколи не потрапляють сонячні промені. Вони надзвичайно темні через відсутність будь-якого освітлення впродовж мільярдів років.
Глобули Бока
Ще одним цікавим прикладом є глобули Бока — щільні холодні хмари пилу та газу. Для нашого ока вони нагадують справжні «дірки в небі». Такі об’єкти, як відома глобула Barnard 68, що розташована за 500 світлових років, майже повністю блокують видиме світло зір, що перебувають позаду них. Однак в інфрачервоному діапазоні вони стають «прозорішими».
Глибокі куточки космосу
Найближче до справжньої темряви людство підібралося завдяки космічному апарату NASA New Horizons, який наразі досліджує зовнішні межі Сонячної системи. Звідти навколишнє небо вдесятеро темніше, ніж з орбіти Землі. Але навіть там фонове світіння Всесвіту все ще помітне. Абсолютно темного місця, схоже, не існує.
Цікаво, що саме наше розташування у порівняно темній області Чумацького Шляху дозволяє нам мати чудовий огляд на далекі галактики. Як зазначають науковці, якби ми перебували в яскравішому регіоні, ми, можливо, ніколи б не змогли розгледіти Всесвіт, і астрономія як наука, можливо, не виникла б. Тому темрява — це не лише цікавий феномен, а й ключ до нашого розуміння космосу.
Раніше ми повідомляли про те, що Чумацький Шлях розташоівний на краю суперпорожнечі.
За матеріалами Live Science
