Коли 2 квітня 2026 року астронавт NASA Рід Вайзман навів об’єктив своєї камери на нашу планету, космічний корабель Orion з екіпажем місії Artemis II якраз прямував до Місяця. На перший погляд, зроблений ним кадр здається цілком звичайним зображенням знайомого нам «Блакитного мармуру». Проте, якщо придивитися до деталей, виявляється, що це один із найунікальніших та найзворушливіших знімків за всю історію місії.
У момент знімкування астронавт та його команда перебували над нічним боком Землі. Попри це, планету на фотографії ніби освітлює денне світило. Секрет полягає в тому, що Земля перебувала у яскравому промінні Рожевої повні, фаза якої настала 1 квітня — рівно за день до того, як місія Artemis II стартувала з Космічного центру імені Кеннеді у Флориді.
Вайзману вдалося зафіксувати це надзвичайно слабке сонячне світло, відбите від місячної поверхні на Землю, завдяки використанню камери Nikon D5 на максимальних налаштуваннях чутливості. Порівняння цього знімка з архівними кадрами із сайту Gateway to Astronaut Photography of Earth, показує разючу різницю між тим, що побачила камера, і тим, що могло розгледіти неозброєне людське око.
Нічні міста та подвійне полярне сяйво
Оскільки головним джерелом освітлення слугував Місяць, нічні об’єкти нашої планети проступили з незвичайною деталізацією. З ракурсу космічного корабля, що пролітав над центральною частиною Атлантичного океану, чітко проглядаються вогні міст Іспанії, Португалії, Бразилії, а також країн Африки.
Проте штучне освітлення мегаполісів — не єдине, що сяє на цьому фото. Оскільки глобальна панорама охоплює як Північний, так і Південний полюси, Вайзман зміг зафіксувати вкрай рідкісний феномен: одночасне світіння полярних сяйв на протилежних кінцях Землі. У верхньому лівому та нижньому правому сегментах планети добре помітні дві зелені смуги. Це північне та південне сяйва, які виникають внаслідок зіткнення заряджених частинок сонячного вітру з молекулами земної атмосфери вздовж ліній магнітного поля.
Космічний пил та сяйво Венери
На правому нижньому краї планети також можна розгледіти промінь сонячного світла, що пробивається крізь земну атмосферу. На іншому ідентичному кадрі, але зробленому з меншою витримкою, ця освітлена частина атмосфери має вигляд лише тонкого синього серпа.
Одразу за цим атмосферним півмісяцем видніється розмита яскрава пляма. Це зодіакальне світло — слабке світіння, яке виникає через розсіювання сонячних променів на скупчення міжпланетного пилу. На Землі це явище інколи спостерігають у дуже темних місцях поблизу горизонту під час сутінок (зазвичай поблизу рівнодення) і називають хибним світанком або хибними сутінками. А трохи далі за цією яскравою плямою, у правому нижньому куті світлини, велично сяє планета Венера.
Cімейний портрет
Завдяки вдалому поєднанню об’єктів — Землі на передньому плані, полярних сяйв, заломлених в атмосфері сонячних променів, космічного пилу та Венери — цей знімок нагадує справжній сімейний портрет внутрішньої частини нашої Сонячної системи.
Всього в одному кадрі Рід Вайзман зумів перетворити звичний для нас «Блакитний мармур» на щось набагато шедевральніше: живу, заряджену сонячною енергією планету, освітлену місячним сяйвом, яку ми бачимо в її справжньому космічному оточенні.
Раніше ми розповідали про те, як на знімках місії Artemis II викрили масштабну орбітальну кризу.
За матеріалами Live Science
