Два супутники ESA навчилися створювати штучне сонячне затемнення за потреби — і вперше отримали детальні знімки внутрішньої корони Сонця в ділянці, недоступній для інших космічних телескопів. Місія Proba 3 опублікувала перші наукові результати у журналі Astrophysical Journal Letters.

Штучне затемнення
Під час повного сонячного затемнення Місяць ідеально закриває диск Сонця, дозволяючи вченим побачити внутрішню корону — розріджений і надзвичайно гарячий шар плазми. Саме тут народжується сонячний вітер — постійний потік заряджених частинок, проте через коротку тривалість природних затемнень такі спостереження завжди обмежені часом. Повні затемнення в середньому трапляються лише раз на 18 місяців і тривають лічені хвилини. А у звичайних умовах Сонце просто засліплює телескопи.
Proba 3 вирішує цю проблему інакше: один апарат несе екран діаметром 1,4 м, який перекриває сонячний диск, а другий — на відстані 144 м позаду — робить знімкування коронографом ASPIICS (An Occultation by a Small Spacecraft Imager for the Inner Corona of the Sun — коронограф для зйомки внутрішньої корони). Дистанція між супутниками витримується з точністю до одного міліметра — інакше система просто не працює.
Що вдалося побачити
ASPIICS може знімкувати ділянку нижньої корони на відстані лише 70 000 км від поверхні Сонця (що становить 0,1 радіуса зорі) — жоден інший космічний коронограф раніше не працював так близько до фотосфери.
На нових знімках дослідники виявили дрібні структури: згустки, викиди, струмені та хвилі плазми. Телескоп робить кадр кожні 30 секунд, що дає змогу відстежувати навіть швидкоплинні процеси.
«Матерія постійно рухається в сонячній атмосфері. Схоже, вона набагато складніша і неоднорідніша, ніж показували попередні дослідження», — коментує Метью Оуенс із Редінгського університету.
Окрім вивчення корони, Proba 3 виконує додаткові завдання. За допомогою радіометра вимірює загальну енергію, яку Земля отримує від Сонця, що важливо для кліматичних моделей. А інший прилад досліджує радіаційні пояси нашої планети під час проходження супутників через її магнітосферу.
Технічні труднощі та плани
Попри наукові успіхи, місія пережила серйозний збій: із середини лютого до середини березня 2026 року ESA втратила зв’язок з основним апаратом на цілий місяць. Контакт відновився раптово. Зараз інженери усувають проблему програмно.
Офіційний бюджет місії розрахований до кінця 2026 року, однак запасу палива вистачить до літа 2028-го. Головний дослідник місії Андрій Жуков із Королівської обсерваторії Бельгії сподівається на продовження фінансування.
Краще розуміння сонячного вітру має практичне значення: допомагає точніше прогнозувати космічну погоду, що важливо для захисту енергосистем, супутників і астронавтів.
Джерело: Sky & Telescope