Загадка раннього Всесвіту розкрита завдяки пилу

Телескоп James Webb показав, що галактики раннього Всесвіту набагато яскравіші, ніж передбачали будь-які моделі. Нове дослідження пропонує відповідь, і причина може критися в особливих властивостях пилу, що утворився після вибухів масивних зір.

Молода галактика раннього Всесвіту в оточенні хмар пилу від наднових
Ілюстративне зображення молодої галактики раннього Всесвіту, крізь пилову завісу якої пробивається ультрафіолетове випромінювання

Яскравіші за прогнози

Коли James Webb спрямували на найдавніші ділянки Всесвіту, астрономи очікували побачити тьмяні галактики, вкриті пиловими хмарами. Натомість виявили об’єкти, що існували менш ніж через 550 млн років після Великого вибуху й випромінювали ультрафіолетове світло значно інтенсивніше за будь-які прогнози.

Річ у тім, що пилові хмари всередині галактик поглинають ультрафіолет — це явище астрономи називають ослабленням. Якщо цей фільтр не працює, галактика стає значно яскравішою для стороннього спостерігача. Серед можливих пояснень з’явилося кілька версій — від бурхливого зореутворення до прихованих чорних дір. Проте найбільшої уваги набула саме гіпотеза про незвичні властивості пилу.

Не затримує світло

У зрілих галактиках пил накопичується поступово: дрібні частинки протягом мільярдів років приєднують до себе метали з навколишнього газу. У молодих галактиках раннього Всесвіту для такого процесу просто не вистачало часу.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше

Коли вибухова хвиля проходить назад крізь викинуту речовину, вона руйнує найдрібніші частинки. Виживають лише більші зерна пилу, і саме вони майже не поглинають ультрафіолетове випромінювання.

Схематична ілюстрація циклу пилу після вибуху наднової
Схема циклу пилу від наднової: ударні хвилі руйнують дрібні зерна, великі зберігаються і збагачують міжзоряне середовище. Джерело: arXiv

Відповідь — у структурі пилу

Дослідники на чолі з Дені Бургарелою з Марсельської астрофізичної лабораторії розробили модель, що враховує оптичні властивості космічного пилу від наднових, його залежність від вмісту металів у галактиці та просторове розташування хмар і зір. Ключова деталь — пориста геометрія: частинки не утворюють суцільного екрана, а розподіляються нерівномірно, залишаючи «вікна», крізь які ультрафіолет безперешкодно виривається назовні.

Модель відтворила дані James Webb без жодних екзотичних допущень. Вона також пояснила існування галактик із надзвичайно низьким ослабленням пилу GELDA (Galaxies with Extremely Low Dust Attenuation). Ці об’єкти багаті на газ, але майже прозорі для ультрафіолету. Попередня версія про те, що вибухами пил просто «видуло» з галактик, не витримувала критики — бо разом із нею мав зникнути й газ, а його там понад 90 %.

Слід першого покоління зір

Окремо дослідники звернули увагу на галактики з найменшим вмістом металів у своїй вибірці. Пил у них може бути прямою спадщиною Популяції III — першого покоління зір у Всесвіті, що сформувалося з чистого водню й гелію ще до появи важких елементів. Жодну таку зорю досі не спостерігали безпосередньо.

Хімічний підпис їхніх наднових у вигляді великих, слабко поглинаючих зерен пилу, на думку авторів, може бути зафіксований у властивостях ослаблення, вмісті металів та інфрачервоному випромінюванні цих галактик. Автори наголошують, що результати потребують уточнення — властивості пилу від наднових у ранньому Всесвіті ще недостатньо вивчені. Подальші спостереження з James Webb та радіотелескопом ALMA мають допомогти з’ясувати деталі.

Джерело: phys.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту