Навіть найменші деталі марсіанського ландшафту можуть приховувати неймовірні явища. Виявляється, пилові вихори, які ще називають «пиловими дияволами» Червоної планети, рухаються з неймовірною швидкістю, яка значно перевищує попередні уявлення науковців.
Дослідники з Бернського університету у Швейцарії проаналізували архіви знімків орбітальних апаратів Європейської космічної агенції Mars Express та Trace Gas Orbiter. З використанням моделей штучного інтелекту вони змогли відстежити понад тисячу пилових вихорів, зафіксованих за останні два десятиліття.
Результат вражає: швидкість цих вихорів може сягати 158 км/год, що робить їх набагато потужнішими, ніж вважалося раніше. Це відкриття кардинально міняє уявлення про динаміку марсіанської атмосфери.
Перетворення артефактів на наукові дані
Найгеніальнішим у цьому дослідженні був сам метод. Жоден з орбітальних апаратів не був спеціально сконструйований для вимірювання вітру. Однак команда знайшла вихід. Науковці звернули увагу на незначні кольорові зсуви на знімках, що виникають через секундні затримки між каналами камери. Зазвичай ці зсуви вважають технічним шумом. Але все, що рухається поверхнею Марса — хмари чи пилові вихрі — залишає в цих зсувах свій слід. Аналізуючи ці мініатюрні зміщення між кадрами, вчені змогли обчислити швидкість і напрямок руху кожного вихору.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару
Як зазначив керівник дослідження Валентин Бікель, вони буквально «перетворили артефакти зображення на цінні наукові вимірювання».
Це фундаментальне відкриття має безпосередній практичний вимір для дослідження Марса. Пиловий вихор — це своєрідний візуалізатор невидимого вітру. Вимірявши його, ми отримуємо карту вітрів по всій поверхні планети.
Ця інформація стане незамінною для планування майбутніх посадок. Науковці зможуть точніше оцінити вітрові умови в місці приземлення, передбачити, скільки пилу осяде на сонячних панелях роверів, та визначити оптимальну частоту їхнього самоочищення для підтримки життєздатності.
Ритми марсіанської погоди
Новий каталог також підтвердив, що пилові вихорі мають свої «улюблені» місця та час. Найчастіше вони виникають на пилових рівнинах, таких як Amazonis Planitia, в теплі сезони — навесні та влітку. Їхня активність досягає піка між пізнім ранком та раннім пополуднем, що дуже нагадує земні закономірності.
Однак на Марсі є ключова відмінність. Оскільки дощу там немає, пил може залишатися в атмосфері місяцями. Розуміння того, як і коли він потрапляє в повітря, є ключем до розгадки довгострокових кліматичних циклів планети та точного прогнозування марсіанської погоди. Як зазначив науковець ESA Колін Вілсон: «Пил на Марсі впливає абсолютно на все».
Раніше ми повідомляли про те, як роботи на Марсі швидко перетворяться на брухт.
За матеріалами ESA
