На Марсі, як і на Землі є глини. Ці осадові породи утворюються під дією вітру та води, що тече. Тож, вивчаючи їх можна дізнатися багато цікавого про ті часи, коли на Червоній планеті ще текли річки й була щільна, але геологічна активність вже почала завмирати.
Умови утворення глини на Марсі
Нове дослідження показує, що товсті, багаті мінералами шари глини, виявлені на Марсі, свідчать, що в далекому минулому на Червоній планеті протягом тривалого часу існували умови, сприятливі для життя.
Для утворення глини необхідна рідка вода. Ці шари мають товщину в сотні метрів і, як вважається, утворилися приблизно 3,7 мільярда років тому, в умовах, більш теплих і вологих, ніж ті, що переважають на Марсі зараз.
«Ці райони мають багато води, але не мають значного топографічного підйому, тому вони дуже стабільні», — сказала в заяві співавторка дослідження Ріанна Мур, яка проводила дослідження в як аспірантка в Школі геофізичних наук Джексона Техаського університету.
На нашій планеті такі відкладення утворюються за певних ландшафтних і кліматичних умов.
«На Землі місця, де ми зазвичай бачимо найтовстіші послідовності глинистих мінералів, знаходяться у вологих середовищах і мають мінімальну фізичну ерозію, яка може змити новоутворені продукти вивітрювання», — сказав співавтор Тім Гудж, доцент кафедри наук про Землю та планети Джексонської школи.
Однак залишається незрозумілим, як місцева та глобальна топографія Марса, а також його минула кліматична активність вплинули на вивітрювання поверхні та утворення глинистих шарів.
Вивчення глиняних відкладень
Використовуючи дані та зображення з космічного апарата NASA Mars Reconnaissance Orbiter, Ріанна Мур, Тім Гудж та їхні колеги вивчили 150 глиняних відкладень, розглядаючи їхню форму та розташування, а також те, наскільки близько вони знаходяться до інших об’єктів, таких як стародавні озера чи річки.
Вони виявили, що глини здебільшого розташовані в низинних районах поблизу стародавніх озер, але не поблизу долин, де колись текла вода. Це поєднання м’яких хімічних змін і менш інтенсивної фізичної ерозії допомогло глинам зберегтися.
Стратиграфії, що містять глинисті мінерали зазвичай зустрічаються в районах, де хімічне вивітрювання переважало фізичну ерозію, далі від долинної мережі та ближче до стоячих водойм. Результати дослідження свідчать, що інтенсивне хімічне вивітрювання на Марсі могло порушити звичайний баланс між вивітрюванням і кліматом.
Роль СО2 в утворенні глини
На Землі, де тектонічна активність постійно вивільняє свіжу породу в атмосферу, карбонатні мінерали, такі як вапняк, утворюються, коли порода реагує з водою та вуглекислим газом (CO2). Цей процес допомагає видаляти CO2 з повітря, зберігаючи його у твердому стані та сприяючи регулюванню клімату протягом тривалих періодів.
На Марсі тектонічна активність відсутня, що призводить до нестачі карбонатних мінералів і мінімального видалення CO2 з тонкої атмосфери планети. В результаті CO2, випущений марсіанськими вулканами давно, ймовірно, довше залишався в атмосфері, роблячи планету теплішою та вологішою в минулому — умови, які, на думку команди, могли сприяти утворенню глини.
Дослідники також припускають, що глина могла поглинати воду та утримувати хімічні побічні продукти, такі як катіони, запобігаючи їх поширенню і реакції з навколишньою породою з утворенням карбонатів, які залишаються ув’язненими та не можуть просочуватися в навколишнє середовище.
За матеріалами www.space.com
