Майже 75-метрова товща породи на краю кратера Єзеро виявилася не вулканічним виверженням, а наслідком повторюваних астероїдних ударів. Цю послідовність відкладень сформували уламки, розплавлені краплі та пил. Вони осідали на поверхню планети понад 3,9 млрд років тому.
Шість типів породи в одному місці
За допомогою марсохода Perseverance науковці дослідили геологічний шар Broom Point member після підйому апарата на зовнішній край кратера наприкінці 2024 року, повідомляє NASA. Ці відкладення старші за сам кратер, вони належать до давнього періоду історії Марса.
У 75-метровій товщі розрізнили шість окремих типів порід. Серед них брекчії, тобто породи зі зцементованих гострих уламків, що чергуються з тонкими прошарками подрібненого пилу. Уламки в них усіяні газовими бульбашками, які свідчать про колишнє перебування в розплавленому стані.
Темні скляні кульки як головна підказка
Головну підказку дали дрібні темні скляні сфери всередині відкладень. Хоча подібні краплі іноді викидають вулкани, зафіксована концентрація для них нетипова. Найбільші з кульок за розміром можна порівняти з тими, що розкидав на Землі астероїд Чиксулуб, який ймовірно спричинив вимирання динозаврів.
Повторення однакових типів матеріалу знову і знову вказує на багаторазові високоенергетичні зіткнення. Як зазначив Алекс Джонс, аспірант Імперського коледжу Лондона і провідний автор дослідження, опублікованого в Journal of Geophysical Research: Planets, відкладення відображають удари різної сили на різній відстані. Уламки від великих далеких і менших ближніх зіткнень осідали в одній точці, поступово будуючи цю послідовність.
Подвійний удар і сліди води
Деякі прошарки Broom Point нахилені під кутом понад 80 °, тобто стоять майже вертикально. Такий нахил неможливо пояснити самим лише формуванням кратера Єзеро. Дослідники припускають подвійне космічне зіткнення. Спочатку колосальний астероїд сформував басейн Ісіди діаметром близько 1900 км. Удар перекинув і нахилив колись пласкі пласти породи. Пізніше другий астероїд створив сам кратер Єзеро діаметром 45 км, розламавши та піднявши вже нахилені відкладення до їхнього сучасного вигляду.
Ознаки води або льоду також зафіксовані в цій геологічній історії. Кілька прошарків виглядають так, ніби їх сформували швидкі потоки уламків, що рухалися попід самою поверхнею. На Землі такі потужні хвилі флюїдизованих уламків виникають, коли розплавлена речовина стикається з водою або льодом, які миттєво переходять у стан пари.
Зразки чекають на земні лабораторії
За допомогою Perseverance відібрали два кернових зразки з цієї місцевості. Вони отримали назви Bell Island та Main River. Якщо майбутня місія доставить їх на Землю, лабораторне датування визначить, коли та як часто удари відбувалися на ранньому Марсі.
Це також може пролити світло на бомбардування молодої Землі, чий ранній геологічний літопис був знищений внаслідок мільярдів років тектоніки плит. За словами Алекса Джонса, в ту епоху з марсіанського неба падав не дощ і не сніг, а майже безперервний потік розплавлених кам’яних крапель і подрібненого пилу, піднятого астероїдними ударами. Прочитати цю послідовність шарів означає зазирнути в космічну погоду, що панувала на Марсі 4 млрд років тому.
