Над Сонцем висять хмари розпеченого газу, кожна — в рази більша за нашу планету. Вони утримуються в зовнішній атмосфері на магнітних дугах і можуть існувати тижнями, попри те, що оточене середовище в сотні разів гарячіше за них самі. Науковцям з Інституту дослідження Сонячної системи товариства Макса Планка (Німеччина) вдалося вперше змоделювати, як саме ці структури формуються й отримують живлення.

Температурний парадокс
Протуберанці — гігантські дуги з відносно холодної плазми, що нависають над поверхнею Сонця просто в короні, зовнішній атмосфері світила, розігрітій до понад мільйона градусів. Самі ж вони існують за температури близько десяти тисяч градусів — за сонячними мырками, це майже холод. Картина нагадує айсберг, що відмовляється танути всередині розпеченої горні.
Магнітне поле Сонця утворює ці петлі, які виходять із поверхні й створюють у короні прогини. Саме в них збирається й утримується охолоджена плазма. Але щоб протуберанець проіснував тижні чи навіть місяці — а багато з них живуть саме стільки — йому потрібне постійне живлення новим матеріалом.

Що показала модель
Нові симуляції вперше врахували не лише зовнішню атмосферу, а й шари під видимою поверхнею світила. З’ясувалося, що живлення відбувається одночасно двома шляхами. З нижніх шарів атмосфери магнітні турбулентні спалахи викидають струмені холоднішої плазми вгору — прямо в магнітні прогини.
Водночас гарячіша плазма, що рухається вздовж дуг, охолоджується й конденсується, додаючи матеріал зверху. Частина речовини постійно осипається назад, але її безперервно замінюють нові порції.

Чому це важливо для Землі
Якщо протуберанець не гасне поступово, він вибухає і викидає у простір мільярди тонн заряджених частинок. Коли така хмара досягає Землі, наслідки можуть бути різними: від яскравих полярних сяйв до серйозних збоїв у роботі електромереж і супутників.
Розуміння механізму живлення протуберанців — перший крок до прогнозування таких викидів. Дослідники поки не стверджують, що нова модель вже дозволяє передбачати вибухи, але вони вперше отримали повну картину того, як Сонце будує й підтримує ці структури.
Джерело: space.com