У дослідженні, опублікованому в березні 2026 року в журналі The Astrophysical Journal, Патрік Шобер проаналізував мільйони спостережень метеорів, зібраних мережами камер, що охоплюють все небо, розташованими в Канаді, Японії, Каліфорнії та Європі, та виявив невелике, нещодавно утворене скупчення. 282 метеори, пов’язані з цим скупченням, розповідають історію астероїда, який підійшов занадто близько до Сонця.
Як утворюються метеори?
Коли уламок космічної породи розміром з піщинку входить у нашу атмосферу, він майже миттєво нагрівається, внаслідок чого його поверхневий шар випаровується, перетворюючись на заряджений електрикою газ. Весь уламок починає світитися — це те, що ми називаємо метеором. Якщо об’єкт більший, наприклад, розміром із валун, і яскравіший, його називають болідом, або вогняною кулею. Ці об’єкти входять в нашу атмосферу зі швидкістю понад 15 миль на секунду. Для дрібного пилу або об’єктів розміром з піщинку весь процес триває лише частинку секунди, після чого вони повністю зникають.
Більшість цих фрагментів походять від комет — холодних, крижаних об’єктів із зовнішніх областей Сонячної системи. Коли комети пролітають повз Сонце, їхні крижані складові перетворюються на газ, вивільняючи тонни пилу. Саме тому комети часто називають «брудними сніжками», й на знімках вони розмиті.
Астероїди, з іншого боку, є залишками ранньої Сонячної системи, що утворилися ближче до Сонця. Вони сухі та скелясті й не містять того льоду, який надає кометам їхні характерні хвости.
Активні астероїди
Астрономи називають астероїд активним, коли він викидає пил, газ або великі уламки. Така активність зумовлена впливом на об’єкт у космосі певних зовнішніх сил, таких як сонячне тепло, невеликі зіткнення або надто швидке обертання астероїдів, що призводить до їхнього розпаду.
Розуміння та виявлення активності допомагає науковцям краще зрозуміти, як ці об’єкти змінюються з часом. У випадку комет головним чинником є сублімація льоду — процес, під час якого твердий лід перетворюється безпосередньо на газ, оминаючи рідку фазу. Однак у випадку астероїдів причини активності можуть бути дуже різними.
Наприклад, під час місії NASA OSIRIS-REx, яка була запущена в космос для дослідження астероїда на ім’я Бенну, на його поверхні зафіксували активність, серед основних причин якої називають тепловий стрес та дрібні удари.
Іншими причинами активності астероїдів є їхнє руйнування внаслідок надто швидкого обертання, припливні сили, що розривають астероїди під час близьких проходжень планет, або вивільнення газу.
Найчастіше науковці шукають ознаки активності за допомогою телескопів. Астрономи можуть шукати хвіст або розмитість навколо об’єкта. Цей хвіст є явною ознакою того, що навколо тіла присутні газ і пил. Але є й інший спосіб пошуку ознак активності — метеорні потоки.
Метеорні потоки, що допомагають знайти приховані астероїди
Найвідомішим активним астероїдом є 3200 Фаетон. Це материнське тіло метеорного потоку Гемініди, який спостерігається щороку в середині грудня. Під час минулих близьких зближень із Сонцем Фаетон викинув величезні кількості пилу та більших уламків. Згодом ці уламки розкидалися по всій його орбіті, що й призвело до утворення сучасного метеорного потоку Гемініди.
Кожен метеорний потік, який ми спостерігаємо, виникає тоді, коли Земля проходить крізь один із таких потоків уламків. Отже, якщо астрономи можуть виявляти метеорні потоки, їх також можна використовувати для пошуку активних об’єктів у космосі.
Спочатку уламки, що відриваються від астероїда або комети, рухаються щільно один біля одного. Уявіть, що ви вичавлюєте одну краплю харчового барвника у рухомий потік води: спочатку барвник залишається у щільній, концентрованій хмарі. Але під час руху вихрові течії води розтягують барвник, змушуючи його розтікатися і зникати.
У космосі гравітаційні сили планет діють подібно до цих течій. Вони впливають на окремі уламки метеорита дещо по-різному, через що колись щільний потік поступово розходиться, аж поки повністю не розчиниться у фоновому пилу нашої Сонячної системи.
Відкриття нового астероїда, що розпадається на шматочки
У дослідженні, опублікованому в березні 2026 року в журналі Astrophysical Journal, науковці використали мільйони спостережень за метеорами, щоб виявити недавню невідому активність астероїдів поблизу Землі. Їм вдалося виявити одне чітке скупчення з 282 метеорів, яке особливо виділялося.
Що робить це відкриття таким захопливим, так це те, що ми, по суті, спостерігаємо, як прихований астероїд розплавляється на дрібні шматочки. Цей нещодавно підтверджений метеорний потік рухається екстремальною орбітою, яка пролягає майже вп’ятеро ближче до Сонця, ніж орбіта Землі.
Судячи з того, як ці метеори розпадаються при входженні в нашу атмосферу, можна зробити висновок, що вони є досить крихкими, але міцнішими за матеріали з комет. Це відкриття свідчить про те, що інтенсивне сонячне тепло буквально розтріскує поверхню астероїда, випалюючи з нього ув’язнені гази та спричиняючи його руйнування. Ймовірно, саме це було основною причиною активності Фаетона в минулому та головним фактором, що зумовив таку різноманітність метеоритів на Землі.
Важливість спостережень за метеорами
Чому так важливо виявити прихований астероїд, що руйнується? Спостереження за метеорами є надзвичайно чутливим інструментом, що дозволяє досліджувати об’єкти, які залишаються повністю невидимими для традиційних телескопів.
Окрім розгадки астрономічних загадок, аналіз цих уламків допомагає нам зрозуміти фізичну еволюцію астероїдів і комет у Сонячній системі. Що ще важливіше, це дозволяє виявити приховані популяції астероїдів, що наближаються до Землі, а це життєво важлива інформація для захисту планети.
Астероїд, з якого походить новий метеорний потік, досі залишається невідомим. Однак місія NASA NEO Surveyor, запуск якої запланований на 2027 рік, пропонує цікаве рішення. Цей космічний телескоп, призначений для захисту планети та виявлення темних, небезпечних астероїдів, що наближаються до Сонця, стане ідеальним інструментом для пошуку джерела походження метеорного потоку.
За матеріалами phys.org
