Чому темна матерія не стискає галактики в точку, а надає їм складнішої форми? Науковці вважають, що причиною цього є те, що вона оточує зоряні системи не однорідно, а утворює субгало, тобто окремі згущення.
Загадка темної матерії
Нещодавно група дослідників з американських університетів та лабораторій опублікувала роботу, присвячену проблемі взаємодії галактик і темної матерії. Остання, як вважається, складає більшу частину маси Всесвіту, однак проявляє себе тільки через гравітацію.
Однак із нею пов’язана давня проблема. Якщо темна матерія утворює суцільні гало навколо галактик, то її гравітація має концентруватися в їхніх центрах, а сама вона — накопичуватися там, формуючи різкі піки густини. У такому разі зоряні системи мали б стискатися в одну точку.
Проте на практиці нічого подібного не спостерігається. Лише найдавніші сферичні галактики — ті, з яких колись почалася еволюція видимої частини Всесвіту, — частково демонструють такі риси; подібне також спостерігається серед найдавніших карликових галактик сферичної форми.
У міру еволюції вони, замість рівномірного стискання, демонструють розширення, причому часто в одній площині. Як пояснити це явище, вчені не знали, але тепер у них з’явилася нова ідея.
Субгало темної матерії
У центрі нового пояснення еволюції галактик, яка ніби відбувається завжди за одним шаблоном і спрямовує розвиток зоряних систем у певному напрямку, лежить ідея про те, що гало темної матерії не є одним цілим.
Чим би не була ця загадкова речовина, якщо прийняти її «холодну» гіпотезу, то вона може формувати окремі грудки розміром менше, ніж навіть карликова галактика. А вони вже взаємодіють із видимою речовиною не так, як суцільне гало.
Прийнявши цю гіпотезу, можна пояснити еволюцію не лише зв’язаних груп галактик, таких як Чумацький Шлях, що в минулому активно поглинав карликових сусідів. Зрозумілим стає також те, чому навіть ізольовані системи поводяться за певним шаблоном.
За матеріалами www.space.com
