Супутник гігантської зорі розповів про майбутнє Сонячної системи

Вчені підтвердили існування у червоного гіганта π¹ Журавля зорі-компаньйона. Радіотелескоп ALMA допоміг виявити особливості її орбіти. Це дуже важливо для розуміння того, як буде еволюціонувати Сонячна система після того, як наше світило почне перетворюватися на червоний гігант.

Червоний гігант

Нещодавно в журналі Nature Astronomy з’явилася стаття, присвячене дослідженню гігантської зорі π¹ Журавля. Його автори використали Великий міліметровий масив антен ALMA для того, аби підтвердити існування у неї компаньйона.

Зоря π¹ Журавля заходиться на відстані 530 св. років від нас. Колись дуже давно вона була подібна до нашого Сонця, але відтоді зістарілася, охолола і розширилася у 400 разів. Однак світимість при цьому у неї сильно збільшилася.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс

До товару

Внаслідок останнього факту виявити близькі компаньйони у цього червоного гіганта надзвичайно важко. Що менша за розміром зоря обертається навколо нього вчені підозрювали ще раніше. Але побачити її було немождиво.

Нові дослідження

Дослідження π1 Журавля у радіодіапазоні за допомогою ALMA дозволили зазирнути під цю завісу з червоного світла. Вони не тільки допомогли підтвердити існування другого світила, але й уточнити його орбіту.

Раніше вважалося, що вона має бути витягнутою. Розширення центрального світила неодмінно мало вплинути на неї, змусивши еволюціонувати. Проте нове дослідження вказує на те, що вона має низький ексцентриситет, тобто практично кругова.

А це свідчить про те, що її еволюція вже завершилася. Супутник π1 Журавля вже зайняв позицію, на якій знаходитиметься аж до того моменту, коли червоний гігант скине свої зовнішні оболонки й перетвориться на білий карлик. Тоді, можливо, супутнику доведеться продиратися через планетарну туманність, що народжується, втрачати енергію і переходити на іншу орбіту.

Ці дослідження є важливими з погляду передбачення майбутнього нашої власної Сонячної системи. Вони дозволяють припустити, що в міру розширення Сонця планети також не будуть знаходитися на своїх орбітах, а будуть пристосовуватися до нових умов.

За матеріалами: phys.org