Оборонна компанія Anduril Industries разом зі стартапом Impulse Space оголосили спільну, самофінансовану демонстраційну місію маневрового супутника для операцій зближення (RPO) на геостаціонарній орбіті. Її мета — підтвердити свободу маневру* як ключову спроможність майбутніх місій і продемонструвати потенціал комерційних високотягових рішень для Космічних сил США. Запуск заплановано на кінець 2026 року ракетою Falcon 9 у межах першої місії Impulse Helios.
*Здатність космічного апарата швидко й безпечно змінювати орбіту та тактику польоту під певне завдання, а не бути прив’язаним до однієї траєкторії це і є свобода маневру freedom to maneuver. Практично це забезпечується поєднанням великого запасу Δv (палива/ефективної силової установки), достатньої тяги для маневрів, точної навігації та автономного ПЗ зближення.
Платформу забезпечить буксир Mira від Impulse у зв’язці з розгінним ступенем Helios на двигуні Deneb, що дозволяє переводити апарати з НОО до ГСО менш ніж за добу, що в рази швидше за стандартні рішення. Маса апарата без корисного навантаження близько 300 кг. Така швидкість і запас Δv дозволять проводити точні RPO на ГСО, де сконцентрована значна частина найкритичніших військових супутників і супутників зв’язку.
Anduril інтегрує корисне навантаження: довгохвильову інфрачервону (LWIR) камеру, місійний процесор даних на базі ПЗ Lattice та низку сторонніх сенсорів. LWIR дозволяє фіксувати дуже слабкі цілі та працювати під час затемнень, що критично для безпечного та точного зближення. RPO розглядають як базову спроможність для підвищення обізнаності про космічні умови та стримування загроз на орбіті.
Чому це важливо? Маневрові апарати з точним RPO відкривають шлях до обслуговування наукових супутників, інспекції аномалій, швидкого виведення інструментів на оптимальні орбіти та навіть до активнішого зменшення сміття. Це скорочує неефективний час між запуском і введенням обсерваторій у дію, покращує калібрування та спільні кампанії спостережень, а також підвищує надійність довготривалих космічних експериментів.
А як без супутників, GPS і лазерів античні вчені знали розмір Землі? Спойлер: лише сонячна тінь, відстані між містами та елегантна геометрія. Дізнайтесь, як Ератосфен і його послідовники перетворили спостереження за полуденним Сонцем на дивовижно точний результат — експеримент, який можна відтворити навіть сьогодні. Хочете побачити, як це працювало крок за кроком і чому їхня методика досі надихає? Переходьте до матеріалу «Як античні вчені дізналися розмір земної кулі»!
За матеріалами anduril, interestingengineering
