Людство вже давно плекає мрії про колонізацію сусідніх зоряних систем або принаймні про створення постійних баз на Місяці та Марсі. Проте перед тим, як проєктувати велетенські кораблі-покоління, науковці мають знайти відповідь на фундаментальне запитання: чи здатний наш вразливий біологічний вид безпечно розмножуватися за межами рідної планети? Без здатності до самовідтворення будь-який позаземний аванпост приречений на швидкий занепад.
Відповідь на це епохальне запитання намагаються знайти китайські дослідники. Цього місяця стартував унікальний експеримент: на космічну станцію «Тяньгун» відправили партію синтетичних людських ембріонів. Головна мета — з’ясувати, як мікрогравітація впливає на найважливіші ранні етапи розвитку людини.
Ці зразки були створені з людських стовбурових клітин. Вони надзвичайно схожі на справжні ембріони, проте не мають біологічної здатності розвинутися у повноцінний плід. За словами Юй Лецяня, провідного дослідника Інституту зоології Китайської академії наук, ці синтетичні моделі є безпечним та етичним інструментом для вивчення початкових стадій формування людського організму.
Космічні загрози та досвід попередників
Космос — це вкрай агресивне середовище. Навіть під надійним захистом обшивки космічного корабля на організм впливають невагомість, радіація та жорсткі космічні промені — явища, від яких на Землі нас оберігає щільна атмосфера.
Утім, попередні досліди на тваринах дають простір для оптимізму. У 2016 році вчені з Китаю змогли успішно виростити мишачі ембріони в космосі до стадії бластоцисти — моменту, коли ембріон готовий прикріпитися до стінки матки. У 2023 році японські науковці повторили цей успіх, з’ясувавши, що в умовах мікрогравітації ембріони досягали стадії бластоцисти з імовірністю близько 24 %. Це приблизно вдвічі менше, ніж аналогічні показники на Землі, але розвиток усе ж відбувався. Однак миші — це не люди, тому нинішній експеримент із синтетичними людськими моделями демонструє значний поступ науки.
Деталі місії «Тяньчжоу-10»
Синтетичні ембріони прибули на орбіту 11 травня на борту вантажного корабля «Тяньчжоу-10» й одразу були розміщені в експериментальному модулі станції. Зразки поділили на дві групи, кожна з яких моделює різні етапи розвитку.
- Перша група культивується на клітинах, що імітують матку, відтворюючи процес імплантації.
- Друга група розміщена у спеціальному мікрофлюїдному чипі, що відтворює момент закладання основ для формування майбутніх органів і тканин.
Процес повністю автоматизований: розумна система щодня самостійно оновлює поживне середовище для зразків, що дозволяє експерименту проходити за планом.
Заморожені надії: що далі?
Справжні результати стануть відомі лише після їхнього повернення на Землю, де науковці детально порівняють космічні ембріони з контрольною групою, яка весь час залишалася на планеті.
Навіть якщо зразки не витримають цього випробування, це не ставить хрест на ідеї репродукції в космосі. Попередні японські дослідження довели, що застосування штучної гравітації підвищує шанси на успішний розвиток бластоцисти на 5 % у порівнянні з повною невагомістю. Тож наука має технологічні інструменти для пом’якшення негативного впливу.
Цей експеримент — лише перша амбітна спроба дізнатися, чи зможемо ми вижити та продовжити свій рід серед зірок. І науковці щиро сподіваються, що ця відповідь буде ствердною.
Раніше ми повідомляли про те, чому NASA суворо забороняє астронавткам вагітніти у космосі.
За матеріалами livescience.com
