Утворення землеподібних планет внаслідок вибуху наднової може бути звичайною справою

Для того, аби планета з масою Землі стала схожою на неї, необхідно, аби протопланетний диск був збагачений радіоактивними елементами з коротким терміном життя. Зазвичай вважається, що забезпечити їх може тільки надзвичайно рідкісна подія — вибух наднової на певній відстані. Однак тепер з’явилося припущення, що ця подія не була такою вже винятковою.

Ін’єкція радіоактивних матеріалів

Зазвичай наднові розглядаються як загроза для життя на Землі. Однак достатньо давно існує теорія, що на самому початку вони зробили нашу планету придатною для існування живих істот. Бо на ній могло виявитися занадто багато води й багатокілометрові океани зробили б існування багатоклітинних істот проблематичним.

Здебільшого це пояснюють так: на етапі існування протопланетного диска до його складу входила значна кількість короткоживучих радіоактивних елементів, зокрема алюмінію-26. Згодом вони повністю розпалися, однак при цьому виділили достатньо тепла, щоб планетезималі втратили надлишок води. Та звідки ж у диску з’явилися ці речовини?

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Зазвичай у їхній появі звинувачують спалах наднової. При цьому він мав відбутися надзвичайно близько, але при цьому не зовсім впритул, аби не зруйнувати сам протопланетний диск. Тільки тоді останній міг отримати достатньо радіоактивних матеріалів, що прилетіли б разом з ударною хвилею. Тому така «ін’єкція» здається вкрай малоймовірною.

Нова ідея

Ця малоймовірність чудово могла б вписатися в теорію унікальної Землі. Однак науковцям уже відомо, що у Всесвіті існує безліч планет, схожих на нашу. Це потребує пояснення, і саме цьому присвячене нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances.

У ньому дослідники звернули увагу на іншу можливість отримання алюмінію-26. Під час вибуху наднової народжується велика кількість високоенергетичних частинок. Вони розлітаються вусібіч і цілком здатні іонізувати протопланетний диск, що опинився у них на шляху. За таких умов у ньому можуть легко утворюватися ті самі радіоактивні речовини.

При цьому молода зоря може перебувати значно далі від наднової — на відстані у кілька парсеків. Це є цілком нормальним для зоряних скупчень, де народжуються світила, подібні до Сонця. Тобто суперечка просто зникає.

За матеріалами phys.org