Космічний телескоп Hubble зафіксував у системі зорі Фомальгаут зіткнення двох об’єктів, які можуть бути планетезималями. Це достатньо близьке до нас світило оточене надзвичайно потужним уламковим диском. Раніше у ньому вже знаходили планети, які потім зникали.
Зіткнення у системі Фомальгаут
Фомальгаут — це не тільки яскрава зоря на земному небі, а й достатньо близька до нас система, у якій космічний телескоп Hubble нещодавно зробив цікаве відкриття. у статті, опублікованій в журналі Science, йдеться про зіткнення двох космічних об’єктів.
Коли дослідники вперше побачили поруч із зорею яскраву цятку, то спочатку подумали, що це — екзопланета, або що десь далеко позаду неї спалахнула наднова. Потім вони побачили, як об’єкт стає більшим, але тьмянішим, і зрозуміли, що мають справу з хмарою уламків, яка утворилася внаслідок зіткнення двох космічних тіл.
Фомальгаут оточений одним із найпотужніших уламкових дисків, про які знають вчені. Можна сказати, там досі відбувається процес зореутворення. Тож не дивно, що коли посеред цього диску з’явилася цятка, якої там раніше не було, то всі подумали про зіткнення планетезималі. Так називають первинні кам’янисті тіла, з яких потім утворюються планети. Їхні зіткнення мають відігравати важливу роль у процесі народження нових світів.
Фомальгаут b
Уся ця історія із зіткненнями дуже важлива для розуміння того, що взагалі відбувається в системі Фомальгаут. У ній існує стара загадка під назвою «Фомальгаут b». Саме таку назву отримала планета, яку знайшли на знімках 2008 року. І тоді все скидалося на те, ніби це новонароджений газовий гігант прокладає собі шлях через протопланетний диск.
Але потім планета зникла і науковці припустили, що насправді цятка була лише хмарою пилу. Потім Фомальгаут b знайшли, але в іншому місці, й усе остаточно заплуталося. Нині ж стає зрозумілим, що це були сліди зіткнень планетезималей.
І ніби як таємниця зникає, але виникають нові запитання. Згідно з розрахунками вчених, зіткнення мають відбуватися раз на кілька десятків тисяч років. А в системі Фомальгаута вони відбуваються раз на десятиліття.
З чим це пов’язано — незрозуміло. Але науковці вважають, що майбутні дослідження, зокрема і за допомогою NIRCam — основної інфрачервоної камери телескопа James Webb, — може у цьому допомогти.
За матеріалами phys.org
