Вчені виміряли масу червоного гіганта KIC 10001167 двома повністю незалежними методами, один з яких був експериментальним. Завдяки цьому вдалося з великою точністю визначити його вік.

Маса та вік
В астрофізиці усе взаємопов’язане. Маса зорі та її оточення визначають, яку світимість вона матиме у певному віці і як проходитиме її еволюції. Нещодавно група астрономів з Університету Кілі опублікувала в Astronomy & Astrophysics дослідження, яке потенційно може допомогти краще зрозуміти еволюцію зір.
У ньому мова йде про вимірювання маси зорі KIC 10001167 двома повністю незалежними методами. Перший з них є достатньо традиційним — аналіз тіл, що обертається навколо неї. Він є цілком звичним для астрономів і виходить із розуміння законів Кеплера, що описують рух об’єктів по орбітах.
Проблема з цим методом в тому, що він потребує, аби навколо червоного гіганта щось оберталося і до того ж спостерігати за системою треба достатньо довго. У дослідженні було використано й інший метод — вимірювання пульсацій самого світила.
Це — так звана астросейсмологія, дослідження власних коливань зір, які є наслідком явища резонансу, що пов’язані з її розміром. Вона не потребує наявності в системі інших тіл.
Перспективний метод
Головний результат дослідження: оцінка маси отримана двома незалежними методами склала близько 1%. Завдяки цьому вік зорі вдалося визначити із точністю у 10%, що раніше було неможливо.
Автори кажуть, що у метода велике майбутнє, адже його можна застосувати й до інших червоних гігантів. Точна оцінка їхньої маси та віку дозволить виявити шляхи, якими вони еволюціонували.
Джон Саутворт, співавтор дослідження та старший викладач астрофізики в Кільському університеті, сказав: «Наука — це наш опис реальності, а астрофізика надає наш опис Всесвіту. Звіряння різних методів один з одним для підтвердження їхнього збігу є основою наукового методу і життєво важливим для нашого розуміння зір, Всесвіту, в якому вони перебувають, і планет, які вони містять».
За матеріалами phys.org