Італійські астрономи провели масштабне спектроскопічне спостереження недавно відкритої нової, відомої як Лисичка 2024, або V615 Лисички. Результати нових спостережень, проливають більше світла на її природу, вказуючи, що вона належить до рідкісного класу гібридних нових.

Відкриття нової Лисички 2024
Нова Лисичка 2024 була відкрита 29 липня 2024 року, за кілька годин до проходження фотометричного максимуму. На основі її оптичного спектра астрономи спочатку класифікували її як почервонілу класичну нову.
Команда астрономів під керівництвом Паоло Валізи з Астрономічної обсерваторії Азіаґо в Італії розпочала спостереження за новою Лисичка 2024, яке охоплювало період від моменту виявлення до туманної фази нової. Для цього вчені отримали спектри цієї нової, використовуючи обсерваторію Варезе Скіапареллі. Їхнє дослідження було доповнене даними з бази Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO) та з Обсерваторії транзієнтів Цвікі (ZTF).
Походження та класифікація нових
Нова — це зоря, яка переживає раптове збільшення яскравості та поступово повертається до свого початкового стану. Цей процес може тривати багато місяців. Такий спалах, що вивільняє величезну кількість енергії, є результатом процесу акреції у близькій подвійній системі, що містить білий карлик та його супутник. Вивчення нових є важливим для поглиблення наших знань про фундаментальні астрофізичні процеси, включаючи еволюцію світил.
Класичні нові живляться енергією раптового термоядерного вибуху водневмісної речовини, що накопичується на поверхні білого карлика від низькомасивного компаньйона в тісній подвійній системі. Їх поділяють на два основні спектроскопічні класи: ті, що характеризуються помітними емісійними лініями заліза (Fe II), та ті, в спектрах яких домінують емісійні лінії гелію й азоту (He/N). Однак спостереження показують, що невелика частина класичних нових демонструє гібридну поведінку, еволюціонуючи від класу Fe II до класу He/N.
Особливості нової Лисичка 2024
Спостереження показали, що Лисичка 2024 є швидкою новою, оскільки час підйому до максимальної яскравості був менш ніж два дні, тоді як час, необхідний для зменшення яскравості на дві та три зоряні величини від максимальної, склав відповідно п’ять і 10,7 дня. Загалом світлова крива цієї нової зорі, здається, нагадує коливальні нові — з початково плавним спадом і квазіперіодичними коливаннями приблизно 1,0 величини амплітуди.
Відстань до Лисички 2024 була обчислена приблизно в 16 000 світлових років, що розташовує її приблизно за 390 світлових років нижче галактичної площини та в спіральному рукаві Оріона-Лебедя. Астрономи припускають, що зоря, позначена як GAIA DR3 1825912166611947136, може бути попередником цієї нової.
Найголовніше, спостереження показали, що спектр Лисички 2024 поблизу максимальної яскравості був типовим для класу Fe II, з дуже широкими емісійними лініями та швидкісними поглинаннями типу P-Cygni, що досягали кінцевих швидкостей близько — 3500 км/с.
Однак коли нова зменшилася на три величини від максимальної яскравості, вона почала відчувати фотометричні коливання, що в основному були зумовлені змінами в континуумі та появою жорсткого рентгенівського випромінювання, в той час як емісійні лінії, типові для класу He/N, почали розвиватися паралельно з лініями класу Fe II. Така поведінка, на думку авторів дослідження, підтверджує, що Лисичка 2024 є гібридною новою.
За матеріалами phys.org