Навколо Марса сьогодні обертаються лише два крихітні супутники — Фобос і Деймос. Але нове дослідження припускає, що колись Червона планета могла мати набагато більший та масивніший супутник. Цей древній місяць, ймовірно, був у 15–18 разів масивнішим за Фобос і мав достатню гравітацію, щоб створювати справжні припливи в морях та озерах Марса мільярди років тому.
Докази цієї захопливої теорії знайшли в шаруватих скелях кратера Гейл, який колись був озером. Марсохід NASA Curiosity сфотографував утворення, які називаються ритмітами — чергування тонких шарів різного кольору та товщини. Подібні структури на Землі часто формуються саме під впливом припливів: хвиля приносить пісок, а в період спокою води осідає дрібний мул.
Марсіанські припливи
Команда на чолі з Суніті Карунатіллаке з Університету штату Луїзіана вивчила ці ритміти. Їхній аналіз показав, що шари мають періодичність, властиву саме припливним явищам. Щоб підтвердити це, дослідники застосували математичну техніку — інтегральне перетворення Фур’є. Результат виявив додаткові циклічності в товщині шарів, що може свідчити про вплив двох небесних тіл: Сонця та гіпотетичного масивного супутника Марса, аналогічно до системи Земля — Місяць.
Це відкриття може бути першим прямим свідченням існування в минулому більшого марсіанського місяця. За однією з теорій, Фобос і Деймос — це залишки древнього супутника, розірваного гравітацією планети в далекому минулому.
Дискусії та контраргументи
Однак не всі науковці готові беззастережно прийняти цю гіпотезу. Деякі експерти, такі як Ніколя Мангольд із лабораторії в Нанті, вказують, що озера у кратерах Гейл та Єзеро були занадто малими для формування помітних припливів, навіть за наявності великого супутника. Інші науковці, серед них Крістофер Федо, припускають, що ритміти могли утворитися через сезонні зміни в русі річок, що впадали в озеро, а не через припливи.
На захист своєї теорії автор дослідження Ранджан Саркар пропонує альтернативне пояснення: давній марсіанський океан міг бути гідрологічно пов’язаний з озером у Гейлі через підземні порожнини або тріщини, поширені на роздробленій поверхні Марса. Це могло посилювати припливний ефект.
Результати роботи будуть представлені на щорічній зустрічі Американського геофізичного союзу. Відкриття розпалює наукові дебати та дає новий вектор для розуміння геологічної та кліматичної історії нашого сусіда. Пошуки доказів тривають, і кожен новий аналіз марсіанських порід може наблизити нас до розгадки таємниці зниклого місяця Марса.
Раніше ми повідомляли про те, як знахідка Curiosity розкриває таємницю зниклої атмосфери Марса.
За матеріалами New Scientist
