Гігантські вільно рухомі планети можуть формувати свої власні мініатюрні планетні системи без участі зір. Про це йдеться у статті, опублікованій на сервері препринтів arXiv.
Вільно рухомі планети, які не входять до складу інших зоряних систем, складно спостерігати, оскільки вони дуже тьмяні й випромінюють в основному в інфрачервоному діапазоні. І все ж вони є ключем до вирішення важливих питань в астрофізиці.
Останні дослідження показують, що ці об’єкти можуть формуватися за таким самим механізмом, як зорі, внаслідок колапсу гігантських газових хмар. Також можливо, що деякі з них утворюються в зоряних системах, а потім викидаються з них у міжзоряний простір. Згідно з третім сценарієм, вільно рухомі планети формуються внаслідок зіткнень між навколозоряними дисками. У будь-якому разі такі тіла не мають достатньої маси, щоб у їхніх надрах запустилися термоядерні реакції.
Під час недавнього дослідження міжнародна група вчених використала телескоп James Webb (JWST) для вивчення восьми молодих ізольованих об’єктів з масою, що в 5–10 разів перевищує масу Юпітера. За своїми властивостями вони схожі на планети-гіганти, але на відміну від них, не обертаються навколо будь-якої зорі.
Спостереження JWST підтвердили, що маса цих тіл порівнянна з масою Юпітера. Шість із них мають надлишкові випромінювання в інфрачервоному діапазоні, викликані теплою пиловою хмарою в їхній безпосередній близькості. Це характерна ознака навколишніх дисків — структур, які є місцем народження планет.
Спостереження також виявило випромінювання від силікатних зерен у дисках з явними ознаками зростання і кристалізації пилу — типових перших кроків у формуванні кам’яних планет. Силікатне випромінювання раніше виявляли у зір і коричневих карликів, але це перше виявлення в об’єктів із планетарною масою. Варто зазначити, що результати попереднього дослідження показали, що диски навколо вільно рухомих об’єктів з масою планет, можуть існувати кілька мільйонів років. Це є достатнім часом для формування планет.
За словами вчених, у сукупності, ці дослідження показують, що об’єкти з масою, порівнянною з масою гігантських планет, дійсно мають потенціал для формування власних мініатюрних планетних систем. Вони можуть бути схожі на Сонячну, тільки зменшені в 100 разів або більше за масою та розміром. Утім, чи існують такі системи насправді, ще належить з’ясувати.
Раніше ми розповідали про те, чи можливе життя на планетах біля карликів і надгігантів.
За матеріалами Phys.org
