Астрономи, використовуючи космічну обсерваторію XMM-Newton Європейської космічної агенції та телескоп LOFAR, виявили вибуховий спалах речовини, викинутої в космос іншою зорею — спалах, достатньо потужний, щоб знести атмосферу будь-якої нещасної планети, що опинилася на його шляху.
Доказ існування КВМ на інших зорях
Вибух був корональним викидом маси (КВМ). Такі виверження часто спостерігаються на Сонці. Під час КВМ величезні кількості речовини викидаються з нашої зорі, заповнюючи навколишній простір. Ці драматичні викиди формують і визначають космічну погоду, таку як сліпучі полярні сяйва, які ми бачимо на Землі, і можуть руйнувати атмосфери сусідніх планет.
Але хоча корональний викид маси є звичайним явищем на Сонці, астрономи досі не бачили жодного переконливого доказу їхнього існування на інших зорях — аж дотепер.
Джо Каллінгем з Нідерландського інституту радіоастрономії (ASTRON), автор нового дослідження, опублікованого в журналі Nature, каже, що попередні висновки давали підстави лише припускати існування КВМ біля інших зір або натякали на їхню присутність, але фактично не підтверджували, що матеріал вирвався в космос.
Проте коли КВМ проходить через шари зорі у міжпланетний простір, він створює ударну хвилю та супутній спалах радіохвиль (тип світла). Цей короткий інтенсивний радіосигнал був зафіксований Каллінгемом та його колегами, які виявили, що він походить від зорі, розташованої на відстані близько 40 світлових років.
Небезпека для будь-якої планети
Світило, на якому стався викид є червоним карликом — типом зорі, яка набагато тьмяніша, холодніша і менша за Сонце. Проте вона зовсім не схожа на нього: її маса приблизно вдвічі менша, вона обертається в 20 разів швидше і має магнітне поле, яке в 300 разів сильніше. Більшість планет, про існування яких відомо в Чумацькому Шляху, обертаються навколо такого типу зір.
Радіосигнал був виявлений за допомогою радіотелескопа Low Frequency Array (LOFAR) завдяки новим методам обробки даних, розробленим співавторами Кирилом Тассе і Філіппе Зарка з Observatoire de Paris-PSL. Потім команда використовувала XMM-Newton ESA, щоб визначити температуру, обертання і яскравість зорі у рентгенівському світлі. Це було необхідно для інтерпретації радіосигналу і з’ясування, що насправді відбувається.
Дослідники визначили, що КВМ рухається з надзвичайно високою швидкістю — 2400 км на секунду, яка спостерігається лише в 1 з 20 викидів, що відбуваються на Сонці. Викид був настільки швидким і щільним, що міг повністю знищити атмосферу будь-якої планети, що обертається близько до зорі.
Як викиди корональної маси можуть вплинути на життя?
Здатність КВМ до очищення атмосфери є захопливим відкриттям для нашого пошуку життя навколо інших світил. Придатність планети для життя, як ми його знаємо, визначається її відстанню від материнської зорі — чи розташована вона в «зоні придатності для життя», тобто в області, де на поверхні планет з відповідною атмосферою може існувати рідка вода.
Але що, якщо ця зоря особливо активна, регулярно викидаючи небезпечні виверження речовини і викликаючи сильні бурі? Планета, яка регулярно піддається бомбардуванню потужними корональними викидами маси, може повністю втратити свою атмосферу, залишивши після себе безплідну скелю — непридатний для життя світ, попри те, що її орбіта «саме така, як треба».
«Ця робота відкриває нові можливості для спостережень, вивчення та розуміння вивержень і космічної погоди навколо інших світил, — кажуть астрономи. — Ми більше не обмежуємося екстраполяцією наших знань про сонячні КВМ на інші зорі. Здається, що інтенсивна космічна погода може бути ще більш екстремальною навколо менших світил — основних носіїв потенційно придатних для життя екзопланет. Це має важливе значення для того, як ці планети зберігають свою атмосферу і, можливо, залишаються придатними для життя з плином часу».
Це відкриття також сприяє нашому розумінню космічної погоди, яка вже давно є предметом уваги місій ЄКА і наразі досліджується місіями SOHO, Proba, Swarm і Solar Orbiter.
За матеріалами phys.org
