Астрономи зробили відкриття, яке змушує поглянути на ранній Всесвіт під новим кутом. За допомогою радіотелескопа MeerKAT вони зафіксували неймовірно яскравий промінь мікрохвильової енергії, що прийшов до нас із глибини понад 8 млрд світлових років. Це явище, відоме як мазер (мікрохвильовий аналог лазера), виявилося настільки потужним, що науковці виділили його в окремий клас — гігамазери.
Уявіть собі лазер, але не у видимому світлі, а в радіодіапазоні, ще й неймовірних масштабів. У космосі такі об’єкти народжуються в екстремальних умовах. Коли дві галактики стикаються, їхня гравітація створює колосальний тиск. Цей тиск буквально «вичавлює» газ і пил, змушуючи дрібні пилові зерна з гідроксильними іонами випромінювати енергію. Якщо поруч є потужне джерело радіохвиль (наприклад, активна чорна діра), воно стискає це випромінювання у щільний, когерентний пучок — так народжується мазер.
Як вдалося побачити лазер?
Зазвичай такі об’єкти вкрай важко спостерігати, адже вони випромінюють на довжині хвилі 18 см, що недоступна для оптичних телескопів. До того ж більшість із них надто тьмяні, щоб їх можна було розгледіти із Землі. Але цього разу спрацював космічний «збільшувач».
Між нами та далекою галактикою-джерелом, яка отримала позначення H-ATLAS J142935.3−002836, випадково опинилася інша галактика. Вона зіграла роль гравітаційної лінзи: її маса викривила простір-час, посиливши сигнал від мазера так само, як крапля води на склі викривляє світло. Це дозволило телескопу MeerKAT розгледіти те, що зазвичай залишається невидимим.
Гігамазер: чемпіон серед «велетнів»
Відкритий об’єкт вразив дослідників своєю яскравістю. Якщо раніше астрономи знаходили так звані мегамазери — надзвичайно яскраві джерела, то цей екземпляр перевершив їх у сотні разів. Його потужність у 100 тисяч разів перевищує світність типової зорі, але вся ця енергія зосереджена у вузькому мікрохвильовому діапазоні. Саме тому його назвали гігамазером.
Чому це відкриття таке важливе?
Мазери виникають під час хаотичних і пилових зіткнень галактик, які були частим явищем у ранньому Всесвіті. Вивчаючи такі об’єкти, науковці можуть простежити історію космічних катаклізмів та еволюцію галактик. Цей конкретний гігамазер показує нам подію, що сталася, коли Всесвіт був менш ніж удвічі молодшим, ніж сьогодні.
Керівник дослідження Тато Манамела з Університету Преторії наголошує, що це лише перший крок. Використовуючи чутливість телескопа MeerKAT, команда планує знайти сотні, а згодом і тисячі подібних систем. Це дозволить створити детальну карту зіткнень галактик і краще зрозуміти, як народжувалися та змінювалися структури в космосі. Дослідження вже прийняте до публікації в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Раніше ми розповідали про те, як астрономи вивчають невидимий космос.
За матеріалами sarao.ac.za
