Астрономи з Обсерваторії Ловелла повідомили про вимірювання маси однієї з найбільших подвійних зір, коли-небудь знайдених в нашій галактиці. Вона більш ніж в 160 разів перевищує масу Сонця.

Мова йде про зоряну систему NGC3603-A1. Вона розташована на відстані 25 тисяч світлових років від Землі й входить до складу однієї з найбільших областей зореутворення Чумацького Шляху. Астрономам давно було відомо, що вона є домівкою для двох зір. Однак визначення їх маси було ускладнено через труднощі з вимірюванням радіальних швидкостей, викликаних надзвичайною скупченістю.
Все змінилося у 2020 році, коли студентка Карлтонського коледжу Сара Боданскі звернула увагу на старі дані телескопа Hubble. Їй вдалося виявити спектральні особливості NGC3603-A1, що дозволяють визначити масу її окремих компонентів. Завдяки цьому відкриттю астрономи зуміли провести розрахунок.
Виявилося, що центральний компонент системи має масу, що перевищує масу Сонця в 93 рази при температурі поверхні в 37 000 °C. Маса його компаньйона перевищує масу Сонця в 70 разів при температурі 42 000 °C. Разом вони утворюють одну з наймасивніших подвійних систем, коли-небудь виявлених у нашій галактиці.

Що робить цю систему ще більш незвичайною, так це швидкість її орбітального руху. Два гіганти роблять один оберт один навколо одного всього за 3,8 дня. Їх близькість і неймовірна маса створюють динамічні відносини, які змінюють обидві зорі.
Вони настільки масивні й енергійні, що нагадують зорі Вольфа — Райє, які зазвичай є старішими, вмираючими гігантами, що викидають свої зовнішні шари за допомогою інтенсивних зоряних вітрів. Однак компоненти NGC 3603-A1 насправді ще молоді, демонструючи екстремальні умови, через які масивні зорі можуть здаватися старшими, ніж є насправді.
На думку астрономів, менша з двох зір в минулому викрала масу у свого більшого компаньйона, в результаті чого той став обертатися швидше. Таке перенесення маси має вирішальне значення для розуміння того, як масивні зорі змінюються з часом, і дає уявлення про їх кінцеву долю.
У майбутньому обидва компоненти NGC 3603-A1 закінчать своє існування вибухами наднових. Астрономи вважають, що подібні масивні подвійні системи є попередниками подвійних чорних дір, які в кінцевому підсумку можуть злитися з утворенням гравітаційних хвиль. Розуміння цих зоряних взаємовідносин допомагає передбачати, де і коли можуть відбутися такі зіткнення.
За матеріалами Phys.org