Як 160 Сонць: знайдено одну з найбільших подвійних зір Чумацького Шляху

Астрономи з Обсерваторії Ловелла повідомили про вимірювання маси однієї з найбільших подвійних зір, коли-небудь знайдених в нашій галактиці. Вона більш ніж в 160 разів перевищує масу Сонця.

Зоряне скупчення NGC 3603 на знімку телескопа Hubble. Джерело: NASA, ESA, and the Hubble Heritage (STScI/AURA)-ESA/Hubble Collaboration

Мова йде про зоряну систему NGC3603-A1. Вона розташована на відстані 25 тисяч світлових років від Землі й входить до складу однієї з найбільших областей зореутворення Чумацького Шляху. Астрономам давно було відомо, що вона є домівкою для двох зір. Однак визначення їх маси було ускладнено через труднощі з вимірюванням радіальних швидкостей, викликаних надзвичайною скупченістю.

Все змінилося у 2020 році, коли студентка Карлтонського коледжу Сара Боданскі звернула увагу на старі дані телескопа Hubble. Їй вдалося виявити спектральні особливості NGC3603-A1, що дозволяють визначити масу її окремих компонентів. Завдяки цьому відкриттю астрономи зуміли провести розрахунок.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Виявилося, що центральний компонент системи має масу, що перевищує масу Сонця в 93 рази при температурі поверхні в 37 000 °C. Маса його компаньйона перевищує масу Сонця в 70 разів при температурі 42 000 °C. Разом вони утворюють одну з наймасивніших подвійних систем, коли-небудь виявлених у нашій галактиці.

Центр зоряного скупчення NGC 3603, де знаходиться подвійна зоря NGC 3603-A1. Джерело: NASA, ESA and Wolfgang Brandner

Що робить цю систему ще більш незвичайною, так це швидкість її орбітального руху. Два гіганти роблять один оберт один навколо одного всього за 3,8 дня. Їх близькість і неймовірна маса створюють динамічні відносини, які змінюють обидві зорі.

Вони настільки масивні й енергійні, що нагадують зорі Вольфа — Райє, які зазвичай є старішими, вмираючими гігантами, що викидають свої зовнішні шари за допомогою інтенсивних зоряних вітрів. Однак компоненти NGC 3603-A1 насправді ще молоді, демонструючи екстремальні умови, через які масивні зорі можуть здаватися старшими, ніж є насправді.

На думку астрономів, менша з двох зір в минулому викрала масу у свого більшого компаньйона, в результаті чого той став обертатися швидше. Таке перенесення маси має вирішальне значення для розуміння того, як масивні зорі змінюються з часом, і дає уявлення про їх кінцеву долю.

У майбутньому обидва компоненти NGC 3603-A1 закінчать своє існування вибухами наднових. Астрономи вважають, що подібні масивні подвійні системи є попередниками подвійних чорних дір, які в кінцевому підсумку можуть злитися з утворенням гравітаційних хвиль. Розуміння цих зоряних взаємовідносин допомагає передбачати, де і коли можуть відбутися такі зіткнення.

За матеріалами Phys.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту