Пульсари — це нейтронні зорі, що обертаються надзвичайно швидко й інколи переживають збій ритму — глітч. Спостереження за одним із них — PSR J0922+0638 — показують, що впродовж десятиліть вони можуть відбуватися неодноразово.
Глітчі пульсарів
Якщо у Всесвіті і є еталон точності часу — то це пульсари. Ці нейтронні зорі можуть робити тисячі й десятки тисяч обертів за секунду. При цьому тривалість кожного з них повторюється з неймовірною точністю протягом років. Однак і ці годинники інколи дають збій.
Мова про глітчі — короткострокові порушення циклу їхньої пульсації. Вони складають мільйонні частинки часу, необхідного їм для того, аби здійснити один оберт, адже все одно для них це — неймовірна подія, яка супроводжується виділенням велетенської кількості енергії.
Про те, що глітчі — подія, яка з пульсарами стається достатньо часто, відомо давно. Однак, спостерігаючи їх у масі, дуже важко визначити, скільки ж часу проходить між двома подібними подіями. Чи йдеться про тижні, роки, чи десятки тисяч років.
Пульсар PSR J0922+0638
І ось тут з’являлося дослідження, зроблене на основі даних радіотелескопів Наньшань у Китаї та MeerKAT у Південній Африці. Разом вони спостерігають за цією нейтронною зорею вже 22 роки й мають повну базу глітчів, які з нею відбувалися за цей час.
Виявляється, що за вказаний проміжок часу пульсар збоїв більше десятка разів. У середньому це з ним відбувалося раз на 550 діб, тобто приблизно півтора року. При цьому глітчі відбувалися достатньо регулярно.
Тобто це справді достатньо звичайне явище навіть для одного окремо взятого пульсара. Але це одразу ж змушує замислитися про механізми, які призводять до його виникнення. Науковці звернули увагу, що, крім глітчів, пульсар переживає значно повільніші й слабкіші цикли уповільнення та прискорення обертання.
Тож цілком можливо, що механізм глітчів має багато спільно із циклічністю зміни магнітного поля PSR J0922+0638. Іншим поясненням може бути наявність екзотичної надрідини фундаментальних частинок глибоко в ядрі пульсара. Хлюпання в ній може змінити швидкість обертання всієї зорі, а коли рідина змінить напрямок, це може призвести до збою.
Зрештою, ми не розуміємо, звідки беруться збої або що саме відбувається всередині пульсарів. Але ці два явища мають бути якось пов’язані, й лише завдяки ретельним, цілеспрямованим спостереженням ми зможемо це з’ясувати.
За матеріалами www.space.com
