Американська місячна програма 1960-х років зазвичай вважається прикладом того, як розроблені в її межах технології дали потужний поштовх розвитку всієї економіки США. Проте нове дослідження показує, що насправді ці процеси були значно складнішими.
Нове дослідження економістів
Останні дослідження професора економіки Флоридського державного університету пропонують новий погляд на давнє переконання, що космічні перегони 1950-х і 1960-х років були основним двигуном широкого економічного зростання США.
Шон Кантор, почесний професор економічного процвітання та індивідуальних можливостей Університету ім. Чарльза Гілтона-молодшого, та співавтор Олександр Воллі з Університету Калгарі дослідили, чи призвели масштабні державні інвестиції в дослідження та розробки під час холодної війни до поширення технологічних ефектів, про які часто згадують сучасні політики.
Замість того щоб заперечувати історичне значення космічних перегонів, дослідження надає нюансоване тлумачення, підкреслюючи їхню роль як цілеспрямованої, орієнтованої на виконання місії промислової політики, а не як каталізатора інновацій в економіці загалом.
«Протягом десятиліть знакова місія польоту на Місяць розглядалася як своєрідне економічне диво, — зазначив Кантор. — Наше дослідження показує більш нюансовану картину, де геополітичні вигоди були реальними, але економічні результати були набагато більш цілеспрямованими та орієнтованими на місію, ніж зазвичай вважають».
Новий підхід до оцінки економічних результатів космічних перегонів
Дослідження, опубліковане в American Economic Review, не знаходить достатніх доказів того, що збільшення федеральних витрат на дослідження і розробки під час космічних перегонів призвело до широкого економічного зростання в країні. Натомість Кантор і Воллі показують, що контракти NASA принесли вигоду переважно окремим галузям і регіонам та майже не мали ширших технологічних наслідків.
Щоб виділити причинно-наслідковий вплив витрат NASA, дослідники розробили нову емпіричну стратегію, використовуючи розсекречені документи ЦРУ. Аналізуючи розвідувальні звіти про радянську космічну технологію часів холодної війни, Кантор і Воллі визначили, які галузі промисловості та округи США вже спеціалізувалися на космічних дослідженнях до початку великих витрат NASA.
Такий підхід дозволив дослідникам відокремити нове зростання, зумовлене космічною програмою, від зростання, що відображало вже наявні технологічні можливості. Спираючись на радянські оцінки, аналіз фіксує попит, пов’язаний із космічною галуззю, незалежно від потенційно упереджених рішень NASA щодо укладання контрактів.
Висновки Кантора і Воллі ускладнюють звичну розповідь про космічні перегони як про «підйомну хвилю» для національної економіки. Хоча компанії, які отримували контракти від NASA, зазнали значного зростання зайнятості та капіталовкладень, часто в діапазоні від 35 % до 50 %, ці ефекти були дуже локалізованими, й майже не було свідчень про їхнє поширення на інші галузі в тому ж окрузі або сусідні регіони.
Переоцінка впливу космічних перегонів на економіку США
«Висадка американців на Місяць і їхнє безпечне повернення додому була надзвичайним інженерним досягненням, але вона не призвела до такого широкого зростання продуктивності, яке люди часто асоціюють із великими технологічними проривами», — сказав Кантор.
Відповідно до цієї інтерпретації, Кантор і Воллі розрахували, що під час космічних перегонів фіскальний мультиплікатор становив приблизно 0,3. На практиці це означає, що на кожен долар, витрачений федеральним урядом на космічну програму, місцевий економічний випуск збільшувався приблизно на 0,30 долара, що значно нижче за мультиплікатор від 0,6 до 0,8, який зазвичай асоціюється із загальними державними витратами.
Дослідження також показує, що, хоча компанії розширювалися і наймали більше працівників, ці зміни не призвели до значного зростання продуктивності.
Зрештою, Кантор і Воллі стверджують, що космічні перегони функціонували як прикладна промислова політика. Замість того щоб генерувати фундаментальні нові наукові знання, програма прискорила та об’єднала існуючі технології для досягнення конкретної геополітичної мети.
Для сучасних політиків, які виступають за нові «місячні» програми у сферах на кшталт боротьби зі зміною клімату чи медицини, Кантор пропонує виваженіший підхід. Він наголошує, що цінність таких ініціатив слід оцінювати передусім за тим, чи досягають вони заявлених цілей, а не за очікуваннями автоматичних і широкомасштабних економічних ефектів.
За матеріалами phys.org
