Як сформувалися галілеєві супутники Юпітера

Галілеєвими називають чотири найбільші супутники Юпітера: Іо, Європу, Ганімед та Каллісто. Нещодавно науковці дослідили, як ці об’єкти могли утворитися. Вони вважають, що це відбувалося не так, як у випадку із земним Місяцем.

Супутники Юпітера
Супутники Юпітера. Джерело: phys.org

Галілеєві супутники

Науковці з Бернського університету опублікували на сервері препринтів arXiv дослідження, присвячене утворенню галілеєвих супутників. Астрономи багато говорять про народження планет, а ось про те, звідки беруться їхні місяці, яких інколи може бути дуже багато, згадують нечасто.

Причина цього криється у тому, що ми бачимо чимало планет біля інших зір, проте сучасні астрономічні засоби не дозволяють побачити їхні супутники. Тому вчені переважно можуть досліджувати лише нашу Сонячну систему, де особливу увагу приділяють Юпітеру та Сатурну.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Вважається, що на зорі існування цих планет-гігантів у зоні, де нині обертаються чотири найбільші супутники Юпітера, перебував диск, подібний до того, з якого сформувався сам Юпітер. Однак утворення Іо, Європи, Ганімеда та Каллісто швидко вичерпало його речовину. Тож як цим супутникам вдалося вирости до таких розмірів?

Нове дослідження

Саме на це запитання спробували відповісти автори нового дослідження. Вони наголосили, що утворення земного Місяця та галілеєвих супутників не можна ототожнювати: Місяць формувався за унікальним сценарієм, тоді як супутники Юпітера виникли досить швидко. Їм знадобилося у 10–100 разів менше часу, ніж планетам.

У цей період протопланетний диск навколо Сонця ще не розсіявся остаточно. Тож речовина з нього захоплювалася тяжінням планет-гігантів і допомагала формувати великі супутники. Решта ж дрібніших місяців, можливо, взагалі утворилися не там і не тоді.

Щодо того, якого розміру були частинки речовини, які захоплював Юпітер для своїх супутників, у вчених немає остаточної думки. Скоріш за все, вони були дуже дрібними. Хоча не виключено, що гігантська планета могла притягувати до себе і цілі планетезималі.

Три внутрішні супутники дуже добре вкладаються у таку картину утворення. А от четвертий, Каллісто, відчутно відрізняється від них. Це тіло не перебуває в резонансі з рештою і, на відміну від них, не є гравітаційно диференційованим. Науковці підозрюють, що його формування ще не завершилося.

За матеріалами phys.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту