«Від сторінок Жуля Верна до сучасної місії на Місяць — завершився новий етап дослідження нашого небесного сусіда», — саме так прокоментував Роб Навіас із NASA історичний момент, коли космічний апарат Orion місії Artemis II успішно приводнився в Тихому океані у квітні цього року.
І справді, подібність між сучасними місячними місіями та подорожжю, описаною французьким фантастом ще в середині XIX століття, просто вражає.
Батько наукового підходу у фантастиці
У часи, коли більшість письменників-фантастів XIX століття відправляла своїх героїв до інших планет на повітряних кулях, Жуль Верн керувався суворими розрахунками. Він оперував поняттями швидкості відриву, орбітальних маневрів та корекції курсу. Звісно, письменник припускався помилок, які сьогодні здаються кумедними. Проте чимало його ідей виявилися напрочуд пророчими для реальної космонавтики, до зародження якої залишалося понад століття.
У своєму четвертому романі «Із Землі на Місяць» (1865 року) Верн розповідає, як члени Балтиморського стрілецького клубу після завершення громадянської війни в США вирішують знайти нове застосування своїм балістичним талантам. Президент клубу Імпі Барбікан висуває амбітну ідею: вистрілити снарядом просто в Місяць із гігантської 274-метрової гармати під назвою Columbiad.
Пророцтва та перші фізичні парадокси
Верн був одержимий фактами та цифрами. Він напрочуд точно обґрунтував вибір місця для старту Columbiad. За його логікою, запуск потрібно здійснювати максимально близько до екватора, щоб використати додаткове прискорення від обертання Землі. Через багато десятиліть інженери NASA дійшли такого ж висновку. Письменник розмістив свій вигаданий космодром у Флориді — зовсім недалеко від реального мису Канаверал, звідки сьогодні стартують ракети.
Пілотувати порожнистий снаряд зголосився француз Мішель Ардан, до якого згодом приєдналися Барбікан і капітан Ніколл. І саме тут криється перша серйозна помилка роману. Сучасна ракета розганяється поступово, дозволяючи екіпажу витримати перевантаження. Натомість гарматний постріл розігнав би капсулу майже миттєво, що неминуче розчавило б екіпаж всередині снаряду.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруНаївна фізика
Утім, за сюжетом, запуск проходить успішно. Роман-продовження «Навколо Місяця» (1869 рік) розповідає, що снаряд не влучив у ціль, а ліг на траєкторію вільного повернення, облетівши зворотний бік нашого природного супутника.
Деякі деталі побуту мандрівників є чарівно наївними. Верн оснастив капсулу хімічними апаратами для виробництва кисню, але герої без тіні сумніву могли ненадовго відкривати ілюмінатори у відкритому космосі. Сам внутрішній простір нагадував розкішний, просторий вікторіанський кабінет, де екіпаж насолоджувався вишуканими стравами з вином. Це різко контрастує із сублімованими пайками, якими харчувалися Рід Вайзман та його екіпаж на борту Orion під час місії Artemis II.
Також Верн помилково вважав, що гравітація діє навіть далеко в космосі. Невагомість, на його думку, наставала лише в одній «нейтральній точці» — там, де тяжіння Землі та Місяця ідеально врівноважувалося. Проте сам факт спроби описати стан невагомості в епоху, коли люди не мали подібного досвіду, викликає захоплення.
Спалахи у місячній темряві
Під час польоту герої Верна жадібно роздивляються Місяць, спираючись на реальні астрономічні дані, які автор збирав у паризьких бібліотеках. Коли капсула опиняється над неосвітленим боком супутника, екіпаж помічає таємничі вогняні спалахи вдалині. Відповідно до науки свого часу, Верн пояснював їх виверженням вулканів.
Цікаво, що схоже мерехтіння побачили й астронавти Artemis II, проте це були удари метеоритів об темний бік Місяця. Коли екіпаж повідомив про це на Землю, команда буквально стрибала від радості. За дивовижним збігом, у романі капсула також стикається з метеоритом, який вибухає, розлітаючись на тисячі уламків.
Тріумфальне приводнення
Щоб не застрягти на орбіті назавжди, вигаданий екіпаж використовує ракети для коригування курсу. Зрештою, снаряд успішно притягується до Землі. Барбікан, Ніколл і Ардан приводнюються в Тихому океані. Хоча їхня капсула не мала парашутів, герої якимось дивом виживають після жахливого удару об воду, і їх, як і екіпажі реальних програм Apollo та Artemis, рятують кораблі ВМС США. У фіналі трійця здійснює тріумфальне турне Америкою.
«Сто років тому Жуль Верн написав книгу про подорож на Місяць. Його космічний корабель стартував із Флориди й приземлився в Тихому океані», — сказав Ніл Армстронг під час повернення місії Apollo 11 додому в 1969 році.
І сьогодні, через 160 років після публікації, фантастичні космічні польоти Жуля Верна продовжують знаходити своє відлуння у реальних місіях людства до зірок.
Раніше ми розбирали найпопулярніші помилки з фантастичних творів.
За матеріалами Space
