Дослідники розробили нову віртуальну модель для моделювання того, як астронавти під час майбутніх операцій на місячній базі можуть взаємодіяти один з одним та зі своїм середовищем, при цьому попередні симуляції показують потенційні можливості підвищити шанси на успішне виконання місії. Реймонд Вера та його колеги з Університету Джорджа Мейсона у Вірджинії, США, представляють ці результати в науковому журналі PLOS One.
Необхідність імітації поведінки астронавтів на Місяці
Основною метою програми Artemis Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) є побудова постійної бази на Місяці для наземних місій астронавтів. Успіх майбутніх операцій на місячній базі залежатиме від того, як астронавти взаємодіють один з одним та з місячним середовищем.
Щоб допомогти у плануванні та оцінці ризиків таких місій, Вера та колеги розробили нову модель, яка імітує взаємодію когнітивних, соціальних, емоційних та екологічних факторів під час операцій на місячній базі. Модель враховує відомі властивості та виклики Місяця, а також попередні результати досліджень щодо динаміки команд і психологічного благополуччя з минулих пілотованих космічних місій та досліджень команд в екстремальних умовах на Землі.
Як працює нова віртуальна модель?
У симуляціях віртуальним астронавтам випадковим чином надають різні професійні навички, риси особистості, фізичне здоров’я та інші характеристики. Вони адаптуються з часом у відповідь на міжособистісну динаміку та умови навколишнього середовища, стають ефективнішими у виконанні рутинних завдань і підвищують свій рівень майстерності. Крім очікуваних завдань, пов’язаних із місією, вони іноді стикаються з непередбачуваними викликами, такими як поломка обладнання, місяцетруси та інтенсивні радіаційні явища. Симуляції також включають взаємодію між астронавтами та місячними роверами.
Дослідники провели десятки тисяч таких симуляцій і проаналізували результати. Вони виявили, що збільшення чисельності екіпажу допомагало оптимізувати просування у професійних навичках і підвищувало шанси на сумісність особистостей, що сприяє командній роботі. Тим часом такі фактори, як тривалість місії та відсутність заміни астронавтів, викликали психологічний стрес, що знижував ефективність виконання завдань місії.
Допомога у плануванні майбутніх місячних місій
На основі своїх висновків дослідники роблять висновок, що моделювання динаміки команди космічної місії може допомогти у плануванні для оптимізації успіху місії у майбутньому дослідженні Місяця. Подальші дослідження могли б покращити ці симуляції, наприклад, включаючи фізіологічні ефекти тривалих космічних місій та затримки у зв’язку з Землею.
Автори зазначають: «Поки людство готується встановити постійну присутність на Місяці, розуміння поведінки людини стає так само важливим, як і розуміння інженерних систем. Це дослідження демонструє, як моделювання на основі агентів може імітувати складні взаємодії між астронавтами, командами та екстремальними умовами космосу для підвищення ефективності та стійкості майбутніх місячних місій».
За матеріалами phys.org
