Вчені проаналізували температуру, за якої ядро Землі може знаходитися у тому стані, у якому ми його спостерігаємо. Вони зробили низку нових припущень про хімічні речовини, з яких воно може складатися.
Ядро Землі
В центрі Землі знаходиться її найгарячіша і найщільніша частина — ядро. Ніхто ніколи його не бачив, проти завдяки деяким непрямим методам можна з’ясувати, в якому стані воно перебуває і який хімічний склад має. Нещодавно вчені просунулися в цьому випадку.
Ядро Землі на самому початку її остигання було рідким і гарячим. Але потім температура знизилася і в центрі планети почалася кристалізація. Поступово рідка частина стала зовнішнім ядром, а тверда — внутрішнім. А на їхній межі почали формуватися заряджені потоки.
Останні є джерелом магнітного поля нашої планети. Фактично його джерелом є температура твердого внутрішнього ядра. Воно остигає, віддає енергію зовнішнім шарам, а рух тих породжує струми та магнітні поля.
Сейсмічні хвилі
Усе це чудово, але насправді ніхто ніколи не бачив зразка матеріалу ані зовнішнього, ані внутрішнього ядра. Усе, що вчені про них знають — це результати дослідження метеоритів, які лишилися незмінними з часів утворення Сонячної системи та спостереження за розповсюдженням сейсмічних хвиль крізь нашу планету.
Саме за допомогою останнього методу було встановлено сучасні межі зовнішнього та внутрішнього ядер. Знаючи розміри цих двох куль, час їхнього остигання та інформацію про зовнішні шари Землі можна вирахувати, яку температуру вони мають зараз і яку мали в минулому.
А це вже — спосіб виявити хімічний склад, бо різні речовини переходять у твердий стан за різної температури. Дослідження показали, що ядро Землі має бути на 10% менш щільним, ніж чисте залізо, а ось зовнішнє попри рідкий стан повинно мати трохи більшу густину, і взагалі тільки певні хімічні композиції мають забезпечити таку картину.
Скоріш за все в ядрі містяться сірка та вуглець. А саме воно утворилося через процес переохолодження, коли через якісь фактори речовина залишається в рідкому стані, попри те, що температура вже нижча за точку кристалізації. Цілком можливо, що у випадку з ядром землі ця величина була нижчою на 420°С. Проте, це залишає дуже широкі межі для значень вмісту в ньому вуглецю.
За матеріалами phys.org
