Цього літа на Школі з астрофізики та космології «Крізь Чумацький Шлях у Всесвіт», що проходила на базі Головної астрономічної обсерваторії України, наша команда та студенти мали унікальну нагоду послухати лекцію та поспілкуватися з Чарльзом Кокеллем — видатним британським професором астробіології Единбурзького університету. Кокелл відомий своїми дослідженнями мікробів у екстремальних середовищах та популяризацією науки про життя за межами Землі.
Вивчаючи екстремальні світи
«Я — вчений, котрий досліджує мікробне життя в екстремальних умовах, таких як висока солоність чи температура, — пояснює професор Кокелл. — Це допомагає зрозуміти межі нашої біосфери, зокрема те, як життя могло виживати понад 3 млрд років, і які ризики несе діяльність людини для цього балансу».
«Вивчаючи Землю, ми отримуємо уявлення про те, де шукати життя в космосі, щоб відповісти на це давнє питання: чи є життя на Землі єдиним прикладом, чи воно існує також на інших планетах? «Щоб зрозуміти, де варто шукати життя на інших планетах, ми спершу маємо визначити межі існування життя на Землі. Це допоможе обрати ті місця, які, за нашими знаннями, можуть бути придатними для живих організмів — якщо припустити, що позаземне життя подібне до земного. Адже з чогось потрібно починати», — каже він.
Магазин від Universe Space Tech
Шкарпетки Космічна Капібара – Маленькі Капі
До товару
Технології пошуку позаземного життя
Одним із ключових питань астробіології є визначення, які саме умови роблять середовище придатним для життя. За словами професора Кокелла, базові критерії включають наявність рідкої води, адже саме в ній відбуваються хімічні реакції, необхідні для росту організмів. Не менш важливий набір елементів, серед яких вуглець, азот, фосфор і кисень, а також джерело енергії — сонячне світло для фотосинтезу чи хімічні сполуки, здатні живити біологічні процеси. Крім того, умови не повинні бути занадто екстремальними: температури у сотні градусів несумісні з життям у його відомих формах. «Утім, варто пам’ятати, що ці вимоги ґрунтуються на тому, як ми розуміємо життя зараз. І ми завжди маємо залишати простір для відкриття життя з зовсім іншими потребами», — наголошує вчений.
За словами професора, у Сонячній системі головним інструментом є роботизовані апарати — ровери, котрі обладнані сенсорами для пошуку органічних молекул та слідів рідкої води. А для далеких світів ключовими є телескопи, які дозволяють «зазирати» в атмосфери екзопланет. «Астрономи особливо зацікавлені в пошуку кисню, адже на Землі він виробляється у високих концентраціях рослинами та одноклітинними організмами в процесі фотосинтезу», — зазначає Кокелл.
Серед незвичних підходів він називає «агностичні» методи — ті, що не потребують знання, як саме побудоване життя. «Наприклад, багато молекул у нашому тілі, такі як білки, складаються з довгих ланцюгів. Це тому, що довгі ланцюги можуть містити багато інформації. Тож ми можемо припустити, що будь-яка складна біологія у Всесвіті складатиметься з молекул з довгим ланцюгом. Один зі способів пошуку життя — це пошук довгих молекул, які не залежать від будь-яких знань про те, як була побудована ця біологія. Тож зараз людство працює над створенням таких інструментів пошуку», — розповідає науковець.
Відкриття та здивування
Останні десятиліття, за словами професора, принесли чимало сюрпризів: «Найбільш вражає те, наскільки величезна кількість місць у Всесвіті, де, здавалося б, була рідка вода, яка є однією з основних умов для життя. Сорок років тому людей цікавили лише пошуки життя на Марсі. Зараз ми виявили океани під крижаними поверхнями супутників Сатурна та Юпітера далеко в Сонячній системі. Астрономи знайшли величезну кількість планет, що обертаються навколо далеких світил, які розташовані в зоні навколо зірки, де рідка вода стабільна. Звичайно, в жодному із цих місць ще не було доведено, що там існує життя, але що дивує, так це велика кількість місць у Всесвіті, які можуть бути придатними для нього. Тепер нам потрібно вирушити туди та відшукати ознаки життя в цих місцях».
Професор Кокелл також зазначив: «Протягом своєї кар’єри мені вже вдалося зробити деякі відкриття, котрі можуть стати в пригоді для подальших досліджень позаземного життя. Наприклад: відкриття нових мікробів, які можуть витримувати високий рівень висихання, та виявлення способів, як зіткнення астероїдів і комет можуть створювати нові середовища існування для життя. Також я керував новими експериментами, щоб показати, як мікроби можна використовувати для видобутку ресурсів у космосі».
Україна, наука і вареники
Окрема частина нашої розмови була присвячена Україні, її науковій спадщині та людям: «Україна — справді прекрасна країна. Як науковець, я також вражений якістю та багаторічною спадщиною науки в Україні. Не забуваймо, що людиною, яка придумала слово «біосфера», був Володимир Вернадський, перший президент Української академії наук. Ідеї про те, як життя впливає на планети, тут не є чимось новим. Звісно, зараз особливо важливо приїжджати до України, щоб підтримати науку та особливо молодих вчених. Їхній ентузіазм та відданість дуже надихають, і мені подобається приїжджати сюди, щоб поспілкуватися з цими людьми. Звичайно, мені також подобається привід поїсти смачних вареників зі сметаною — моєї улюбленої української страви.
За свою кар’єру я побував у багатьох країнах. Маю сказати, що українці — найвидатніші люди, яких я зустрічав. Мене вражає не лише їхня привітність та доброта, а й неймовірна винахідливість та оригінальність у своєму підході до різноманітних речей, і це особливо стосується науки. Я завжди знаходив ентузіазм до співпраці, й саме тому допомагаю створити астробіологічний центр у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, який дозволить проводити лабораторну роботу та відкривати нові освітні можливості у цій галузі».
Додатково професор поділився й тим, як міжнародні колеги сприймають його тісні зв’язки з Україною: «Мої колеги дуже мене підтримують. Зараз важче приїжджати до України, але я завжди вважав ці візити корисними та сповненими ентузіазму. Наука не має кордонів, і це один зі способів встановити глибші зв’язки між країнами, які міцно тримаються. Маю сказати, що в Единбурзі (який є побратимом Києва) у нас велика українська громада, тому я живу в місті, яке пов’язане глибокою та давньою дружбою з Україною».
Поради молодим
Також ми попросили професора поділитися порадою для молодих українських дослідників: «Завжди дуже важко відповісти на таке запитання, не використовуючи кліше. Однак я справді вважаю, що основна риса, необхідна для кар’єри в науці, — це іти до своєї мрії, але зберігати певну гнучкість. Я виконував роботу та брав участь у проєктах, про які ніколи б не подумав тридцять років тому, і все ж загальний напрям моєї кар’єри в науці залишився незмінним. Тож якщо ви хочете бути науковцями, тримайтеся свого і не дозволяйте нікому вас відштовхувати, але завжди будьте готові робити те, що ви не обов’язково планували, або використовувати можливості, які можуть бути несподіваними».
