Питання про життя за межами Землі — це питання про те, у наскільки негостинних середовищах можуть вижити організми, які потрапили туди природним шляхом чи за допомогою людини. А для того, аби розібратися з ним, дослідники вивчають, як воно завойовує найбільш негостинні середовища на нашій власній планеті.

Недружні середовища
Люди ще дуже мало знають про космос. Цілком можливо, що десь у його глибинах існують світи, температура, вологість і хімічний склад яких значно краще підходять для виникнення та існування життя, ніж на Землі. Проте наразі ми спостерігаємо переважно планети з умовами, значно суворішими за будь-які з тих, що існують на нашій власній планеті.
Зрештою виникає запитання, чи можливе взагалі життя десь, крім Землі? і для відповіді на нього треба подивитися, як життя виживає у найскладніших умовах на нашій планеті. Наприклад, нове дослідження, опубліковане у журналі Communications Biology, присвячене тому, як мікроскопічні організми відвойовують собі місце у базальтовій лаві.
Місцем досліджень обрали Ісландію, а саме вулкан Фаґрадальсф’ядль, який активно вивергався протягом 2021–2023 років. Після застигання лава перетворювалася на пористий базальт — одне з найнегостинніших середовищ для мікроорганізмів на Землі, порівнюване за екстремальністю з пустелею Атакама та Антарктидою.
Шляхи потрапляння життя
У свіжому базальті просто занадто мало поживних речовин для того, аби живити навіть мікроорганізми. І всі зразки, відібрані вже за кілька місяців після виверження, показують, що крихітне життя на голому камені аж вирує.
Виникає запитання: а що це за мікроорганізми й звідки вони беруться? Аби відповісти на нього, Науковці відібрали ще більше зразків з усіх середовищ навколо. Їх відбирали кілька років поспіль, аж поки не отримали повну картину того, що відбувається.
Майже одразу після виверження різноманіття мікроорганізмів різко збільшується. Ключову роль при цьому відіграє ґрунт. Його частинки заносяться вітром на поверхню базальту. Разом із ними у лаву потрапляють і найбільш стійкі до зовнішніх умов мікроорганізми.
Однак після першої ж зими біорізноманіття падає і потім протягом року кількість видів мікроорганізмів знову починає повільно зростати. Вирішальну роль на цьому етапі відграють ті мікроби, що живуть у дощовій воді. Так повторюється доти, поки біорізноманіття не стабілізується на певному рівні.
Розуміння усього цього дуже важливе для того, аби оцінити, наскільки виверження здатні оживити мертве життя в таких місцях, як Марс. Адже відомо, що час від часу на ній відбуваються виверження, в результаті яких на поверхні тануть великі обсяги криги.
За матеріалами phys.org