Червоний карлик LHS 1903, розташований не дуже далеко від зорі, має чотири планети. Науковців зацікавив той факт, що найбільш зовнішня з них є кам’янистою, а не газовим гігантом. Це суперечить усталеним теоріям утворення зоряних систем.

Зоря LHS 1903
LHS 1903 — це червоний карлик, розташований на відстані 116 св. років від Землі у сузір’ї Рисі. Це крихітна зірочка, що у кілька разів менша і легша за Сонце, нещодавно стала об’єктом досліджень команди, яку очолювали професори Раян Клутьє з Університету Макмастера та Томас Вілсон з Університету Воріка.
Річ у тім, що, як говорить загальноприйнята теорія, утворення планетних систем має відбуватися однаково у випадку усіх зір — і Сонця, і LHS 1903 зокрема. Спочатку існує газопиловий диск, в якому відбуваються зіткнення і зростання тіл. Паралельно відбувається процес «видування» випромінюванням зорі газів із внутрішньої у зовнішню частину системи.
На прикладі Сонячної системи добре видно, до чого це призводить: у нас ближче до світила розташовані кам’янисті планети, такі як Земля та Марс, а газові гіганти, такі як Сатурн та Уран, — на околицях.
Інші зоряні системи теж загалом підтверджують цю теорію, хоча достатньо часто ідуть проти неї. У них зустрічаються «гарячі юпітери» — газові гіганти, що перебувають близько до світила, однак для пояснення їхнього існування давно вже розроблена теорія міграції світів у ранні періоди розвитку.
Цікаво, що система LHS 1903 досі вважалася випадком, що підтверджує загальноприйняту теорію. З трьох її планет найближча до зорі була кам’янистою, а за нею йшли два газових гіганти. На перший погляд, все було як треба.
Четверта планета
Але потім з’явилися нові дослідження супутника CHEOPS, і в них знайшли LHS 1903 e. Вона, перебуваючи далі від зорі, ніж три попередні, була кам’янистою. Тобто самим своїм існуванням кидала виклик загальноприйнятим уявленням.
Крім того, пояснити міграцією переміщення легкої планети назовні значно складніше, ніж рух газового гіганта всередину системи. У новому дослідженні науковці запропонували спосіб розв’язати цю суперечність: цілком можливо, що світи LHS 1903 формувалися інакше, ніж у більшості систем.
Загальна схема лишається знайомою — газопиловий диск, з внутрішніх областей якого випромінювання зорі видаляє леткі речовини. Відмінність у тому, що злипання частинок відбувається не одночасно в усьому об’ємі, а затримується на периферії. У результаті друга й третя планети могли сформуватися, коли довкола ще було багато газу, тоді як четверта — вже після його зникнення.
За матеріалами phys.org