Аналіз зразків місячних порід, доставлених китайською місією «Чан’е-6» з басейну Південний полюс — Ейткен (SPA), підказує: давній колосальний удар міг перебудувати Місяць значно глибше, ніж вважали раніше. Команда Інституту геології та геофізики КАН Китаю вивчила базальти зі зворотного боку та побачила незвичний хімічний відбиток ранньої катастрофи, що сформувала найбільший відомий ударний басейн Місяця.
Ключем виявився калій — помірно леткий елемент, який за екстремальних температур частково випаровується, а його ізотопи дистанціюються. У фрагментах базальту з «Чан’е-6» зафіксували важчий, ніж у зразках Apollo та місячних метеоритах, ізотопний склад калію. Дослідники перевірили альтернативні пояснення (вплив космічних променів, еволюцію магми, домішки метеоритної речовини) та дійшли висновку, що найкраще це узгоджується з масовою втратою летких компонентів під час SPA-удару — фактично випаровуванням частини речовини за надвисоких температур.
Такий сценарій може пояснити й давню асиметрію Місяця: чому вулканізм на видимому боці був активнішим, ніж на зворотному. Моделювання також вказує, що удар не лише глибоко переробив кору (і, ймовірно, зачепив мантію), а й створив достатньо тепла, щоб запустити конвекцію в надрах та залишити довготривалий хімічний слід.
Чому це важливо? Такі результати дають еталон для моделей еволюції Місяця: ізотопні маркери допомагають точніше інтерпретувати спектральні дані орбітальних апаратів, краще обирати райони майбутніх посадок і оцінювати, де та в якому вигляді могли зберігатися леткі речовини (важливо для ISRU — використання місцевих ресурсів). А для планетології загалом це підказка, як гігантські зіткнення змінюють хімію та внутрішню будову кам’янистих тіл — тобто як правильно читати історію ранньої Сонячної системи за складом порід.
