Науковці підрахували, що найрозповсюдженішим типом планет біля сонцеподібних зір нашої Галактики є субнептуни. Однак біля найпоширенішогого типу світил — червоних карликів — вони практично не зустрічаються.
Найбільш розповсюджені планети в Галактиці
Ось уже 30 років науковці відкривають планети біля інших зір. Звичайно, що всі їх вони не бачать, але за цей час дослідники встигли зібрати чималу статистику і можуть сміливо стверджувати, що на одне світило в нашій Галактиці припадає принаймні одна планета.
Але що це за світи? Адже спостереження показують, що вони можуть бути вкрай різноманітними: від кам’янистих тіл, менших за Землю і практично позбавлених атмосфери, до газових гігантів, настільки великих, що їх майже можна вважати коричневими карликами. Відповідь на це запитання дає нова стаття науковців з Університету Макмастера.
Автори дослідження скористалися статистикою, зібраною космічним телескопом TESS. Вони встановили, що найпоширенішими типами планет, які обертаються навколо сонцеподібних зір, є субнептуни та великі суперземлі. Це планети, які містять значну кількість води та газів, а їхня маса може досягати десяти мас Землі.
Червоні карлики
Однак це ж дослідження звертає увагу на наступний парадокс. Найрозповсюдженішим типом зір у Галактиці є не подібні на Сонце світила, а червоні карлики. Ці невеликі зорі мають масу від кількох до 40 відсотків сонячної, а за світністю поступаються йому в сотні й тисячі разів.
Саме навколо них, у достатньо тісних системах, обертається більшість відомих екзопланет. І парадокс полягає в тому, що найрозповсюдженійший тип планет у них — невеликі суперземлі. А мінінептунів взагалі практично немає. Усе це настільки дивно, що примушує замислитися над тим, чи справді планети навколо різних зір утворюються за одним і тим самим сценарієм.
Хоча для такої різниці є і значно простіше пояснення. Червоні карлики відомі своїми потужними спалахами. Вони несуть загрозу для атмосфер та гідросфер планет, що обертаються навколо цих зір. Але цілком можливо, що вода значно краще витримує інтенсивне випромінювання, ніж газ. Тому біля червоних карликів і лишаються тільки ті планети, маса яких припадає не на леткі речовини, а на воду та камінь.
Автори дослідження підкреслюють, що все це треба ретельно перевіряти. Адже ще 30 років тому єдиною відомою нам планетною системою була наша власна. Та й зараз добре вивченою можна вважати тільки її.
За матеріалами phys.org
